Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ООО Издательство “Добрая книга”
- ISBN: 978-5-98124-561-9
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)». Краткое содержание книги:
15-16 січня 1961 року повстав Краснодар. Гасло: змести радянську владу і влаштувати нову Угорщину. Люд «заспокоював» командувач військами Північно-Кавказького військового округу генерал-полковник Плієв Ісса Олександрович. Заспокоїв надійно. Наступного року він був возведений Хрущовом в генерали армії.
ПЛІЄВ ІССА ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1903-1979). Двічі Герой Радянського Союзу. В армії з 19 років. У 1926 році закінчив Ленінградську кавалерійську школу. В роки Великої Вітчизняної війни 16 разів персонально згадувався в наказах Верховного Головнокомандувача СРСР Й.В. Сталіна. У 1962 році жорстоко придушив повстання робітників у Новочеркаську, після чого за рішучість, жорстокість і відданість владі призначено командувачем угруповання радянських військ на Кубі.
Не встигли згасити в Краснодарі, спалахнуло в Кіровабаді.
25 червня 1961 року збунтувався Бійськ: розгром міліції, стрілянина на вулицях, три смертні вироки призвідникам.
30 червня 1961 року повстало місто Муром. Були розгромлені відділення міліції, міський відділ КДБ, побитий прокурор міста, повсталі захопили зброю і застосували її для самооборони. Бунт придушений загонами міліції та військами, перекинутими з інших районів. Троє керівників повстання засуджено до смертної кари.
6
Становище в сільському господарстві, промисловості, на транспорті, у Збройних Силах теж не радувало.
Причина тому - крайнє неефективна економічна система соціалізму.
Заради соціальної справедливості в Радянському Союзі була ліквідована приватна власність на засоби виробництва. Але якщо в країні немає приватної власності на засоби виробництва, то хто ж буде виробництвом керувати? Правильно: держава. А що є держава? Правильно: державні установи - уряд, міністерства, державні комітети і так далі і тому подібне. Простіше кажучи - бюрократія.
Одне з двох:
або промисловість, транспорт, сільське господарство, газети, журнали, театри, телебачення, торгівля - все це знаходиться в руках громадян країни.
або все це - в руках бюрократії.
Соціалізм - це влада держави, тобто влада бюрократії. А раз так, то всі роки комуністичного правління, з моменту захоплення влади в 1917 році і до самого краху в 1991 році, країна жила в умовах жахливої економічної кризи і тотального дефіциту товарів. В країні не вистачало всього: житлових будинків і автобусів, туфель і сумок, шкарпеток і рукавичок, килимів і меблів, автомашин та гаражів, нижньої білизни та медичних інструментів, доріг і мостів, сільськогосподарського інвентарю та посуду, туалетного паперу і шкільних підручників, прального порошку і м'яса, запчастин і радіоламп.
Анекдот з життя: несе чоловік десяток рулонів туалетного паперу. Всі зустрічні-поперечні цікавляться: де, в якому магазині купив? Той відбивається від них: так не купив я! З хімчистки несу!
Черги - головна ознака соціалізму. Скрізь, де економіка переходила під контроль держави - тобто бюрократії, - негайно шикувалися черги: за хлібом і гасом, за милом і сірниками, за ковбасою і білими капцями. Черга означала брак, брак породжував чорний ринок. І він процвітав. Хрущов боровся з чорним ринком улюбленим методом - розстрілами. Економічні проблеми він намагався вирішити інструментами ката. Ясно, що нічого з цього вийти не могло. Брак предметів споживання загострювався, чорний ринок розповзався по країні - всі все діставали за знайомством і блатом.
На всіх вистачало тільки горілки. Люди працювали, будували танки й літаки, ракети й підводні човни. І за свою роботу отримували гроші. А товарів мало. Це називалося науковим терміном - «попит перевищує пропозицію». Якщо держава друкує багато грошей, а купувати на них нічого, то ціни злетять, а гроші знеціняться. Збільшити виробництво товарів і підвищити їх якість соціалістична держава не здатна. Залишалося якимось чином вилучати ці гроші з кишень громадян. Метод був знайдений простий - ввести монополію на виробництво горілки і нею торгувати. Боротьба з інфляцією по-радянському - споювати підвідомчий люд. Будь-яке інше виробництво горілки, крім казенного, було вирішено оголосити кримінальним злочином. Кожного, хто сам намагався горілку гнати, - садили.