Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ООО Издательство “Добрая книга”
- ISBN: 978-5-98124-561-9
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)». Краткое содержание книги:
А як американській розвідці одкровення Пеньковського вислуховувати? Відомості американська розвідка черпала в основному з радянських газет. А наші, такі правдиві газети визнавали: так, є недоліки. Однак і радянські вожді, і преса слово «недоліки» завжди вживали тільки в поєднанні з іншим словом - «окремі недоліки». Проблем в Радянському Союзі не було. Взагалі ніяких. Були труднощі. Але й це слово вживалося тільки в нерозривній зв'язці з іншим - тимчасові труднощі. Наполегливе повторення одних і тих же термінів магічно впливало на аналітиків американських розвідувальних служб. Крім того (і це головне), військовий бюджет - це великий-превеликий і дуже ароматний пиріг. І кожному від того пирога хочеться урвати побільше. Тому розвідки армії, авіації і флоту США змагалися.
Найстрашніша загроза Америці - радянські ракети. А загрозу краще переоцінити, ніж недооцінити. І розвідка Військово-Повітряних Сил США переоцінювала. Дещо. На підставі цієї інформації керівництво ВПС доводило, що терміново потрібні стратегічні ракети у величезних кількостях, та щоб у підземних сховищах. Адже це щось на зразок розвідного ключа в мозолистій руці: нехай ті, хто задирається, пам'ятають про наслідки, - як стукну раз, так і череп провалю. Але ракета має жахливий недолік: якщо її запустити, то назад не повернеш. Тому потрібні стратегічні бомбардувальники в таких же кількостях. Ракету в шахті противник не бачить, тому й не особливо її боїться. А стратегічний бомбардувальник - загроза видима, до того ж бомбардувальник можна в останній момент перенацілити, а то й зовсім повернути, уникнувши ядерної катастрофи. Крім того, потрібна система протиповітряної та протиракетної оборони. У росіян же он яка міць!
Правильно, відповідала розвідка американського флоту. Але краще наші стратегічні ракети розміщувати не на землі Америки, а в океанах, на підводних човнах, а бомбардувальники - на авіаносцях. У цьому випадку росіянам доведеться витрачати свої ядерні заряди не для ударів по американському континенту, а по океанських просторах. Ось чому треба будувати підводні човни та авіаносці.
З цим погоджувалася розвідка американської армії. Але додавала: але ж нам не тільки Америку захищати, але ще й численних союзників у Європі та Азії. Росіяни ще й в Африку лізуть. Ще ось і під боком Америки, на Кубі соціалізм розвели. Для захисту наших друзів на інших континентах нам потрібні танки. У росіян он їх скільки! Якщо ми наших друзів не захистимо, то незабаром Ради розповзуться по всьому світу. Вони вже в Єгипті та в Індонезії, в Конго і в Болівії. Ніякими ракетами їх з Алжиру і Сирії не витравити. Тому - танки! І бронетранспортери! Гаубиці, гармати й артилерійські тягачі! А ще - аеромобільні війська, піхота на вертольотах. І протитанкових засобів побільше, інженерної техніки, засобів зв'язку та керування військами. Стратегічна ракета - добре. Але це молот. Не для кожної роботи він добрий. Десь і простим молотком обійтися можна. Тому потрібні ракети тактичні з дальністю на десятки і сотні кілометрів, і заряди ядерні малі та надмалі...
Кожен гнув свою лінію, і кожен правий. Що робити? Збільшувати бюджет, щоб усім вистачило. А росіяни на місці не стоять. Росіяни найпершими у світі запустили людину в космос. Росіяни створили найпотужніший у світі ядерний заряд. А вже про кількість танків і казати не варто: одне незадоволення.
Але якщо на мить припустити, що полковник Пеньковський правий, то розвідці не поздоровиться. У минулі часи гонець віз султану звістку, не знаючи, яка вона. І якщо звістка була поганою, то гінцеві рубали голову. Від цього султану легше ставало. За погану звістку про те, що Радянський Союз слабкий, американській розвідці голову не відрубають, але зрубають бюджет. Проти сильного Радянського Союзу потрібна сильна розвідка, а навіщо витрачати величезні кошти на розвідку, якщо противник слабкий?
Дістанеться і кожному розвіднику персонально: що ж це ви, хлопці, роками воду каламутили? І як після цього всіх вас професіоналами величати?
Ох, недаремно один розвідник у Москві відмовився взяти документи Пеньковського! Прокляті британці пішли на контакт - як тепер від інформації Пеньковського відхреститися?
Кращий шлях - спіймати Пеньковського на неточності, на протиріччях, а то й на брехні, і перестати йому вірити.