Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ООО Издательство “Добрая книга”
- ISBN: 978-5-98124-561-9
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)». Краткое содержание книги:
45 тисяч молодих чоловіків повільно (або швидко) вмирали, не маючи права розповісти лікарям, що ж з ними сталося. А лікарі, вперше зіткнувшись з ознаками невідомих їм хвороб, нічим допомогти не могли.
Але й це не все. Учасників тих навчань ніхто не попередив: хлопці, вам краще утриматися від продовження роду. Вони поверталися зі служби додому, одружувалися, заводили дітей. А в першому і наступних поколіннях мали нащадків з м'якими кістками, роздутими головами, трьома ногами при одній руці.
А ми плакали в кінотеатрах над «Білої кров'ю» і «Підводним човном».
3
Тим часом імперія Хрущова - Козлова, вірніше - Козлова - Хрущова, впевнено йшла до свого краху. 23 липня 1961 року повстало радянське місто Александров. Як завжди в таких випадках, гнів люду був спрямований проти відділень міліції та міського комітету Комуністичної партії. Заколот був придушений. І знову - тюремні терміни активістам, чотири смертні вироки призвідникам.
А через тиждень, 30 липня 1961 року, газета «Правда» опублікувала нову Третю програму Комуністичної партії Радянського Союзу. Народ повинен був її вивчити, схвалити, внести доповнення й уточнення. У жовтні 1961 року історичний XXII з'їзд Комуністичної партії цю програму повинен був затвердити.
Ось ми й підійшли до того, про що я казав на початку книжки.
Тепер тільки додам, що Третю програму Комуністичної партії писали дурні і злочинці.
Судіть самі.
Відповідно до Третьої програми Комуністичної партії до кінця 1965 року в Радянському Союзі планувалося скасувати всі податки з населення. Першу фазу комунізму було вирішено побудувати до 1970 року. Повний комунізм - ще через десять років, до 1980 року.
З гордістю повторю ті великі накреслення. До 1970 року було намічено:
* Перевершити в багато разів і залишити далеко позаду обсяг промислового виробництва США.
* Різко підвищити продуктивність праці з одночасним різким скороченням робочого дня і робочого тижня.
* Забезпечити в Радянському Союзі найвищий рівень життя в порівнянні з будь-якою країною капіталізму.
* Надати кожній сім'ї безкоштовну квартиру, користування якою теж має бути безкоштовним.
* Скасувати плату за електрику, воду, газ, опалення.
* Громадський транспорт зробити безкоштовним.
* Ввести безкоштовний одяг і харчування для школярів, безкоштовне громадське харчування на виробництві.
* Санаторії, курорти, будинки відпочинку, туристичні бази зробити безкоштовними.
* Те ж саме - щодо дитячих садків, спортивних залів, басейнів, стадіонів, цирків, театрів, кінотеатрів, масових видовищ, футбольних матчів і тому подібного.
* Всі магазини зробити магазинами без продавців.
* Різко поліпшити медичне обслуговування трудящих. Медицина і всі медикаменти - безкоштовно.
До 1980 року передбачалося поступове відмирання держави і всіх її функцій, перехід до громадського самоврядування людей і здійснення великого принципу: ВІД КОЖНОГО - ЗА ЗДІБНОСТЯМИ, КОЖНОМУ - ЗА ПОТРЕБАМИ.
Простіше кажучи - люди будуть працювати не тому, що потреба змушує, а тому, що усвідомлюють: робота кожного йде на добробут всього суспільства. А отримувати кожен буде не за результатами праці, а за потребами - тобто стільки, скільки захочеш. Примушувати ніхто нікого не буде. Держава відімре. Залишаться тільки вільні спільноти людей.
Цілком зрозуміло, що в комуністичному суспільстві не буде злочинів. Вони не потрібні. Якщо тобі чогось захотілося - піди і візьми.
Все це гарно. Однак веселі хлопці, які все це складали, забули, що наші потреби завжди перевершують наші можливості. Тут я ставлю наголос на слові «завжди».
Потреби недосяжні як горизонт.
Межа мрій зека в концтаборі в часи правління товариша Леніна - буханець чорняшки. Змолотити б цілого буханця - після того можна й помирати. Але той, хто мав цілого буханця, мріяв мати ще й казанок гарячої баланди. А той, у кого була і чорняшка, і баланда, думав про горнятко бурякового самогону. Нам завжди хочеться чогось понад те, що маємо. Курсанту страшенно хочеться стати лейтенантом, а лейтенанту - капітаном. Той, у кого є мільйон, мріє про десять. Той, у кого десять, мріє про сто. Далі - з наростанням.
Чи намагався хто-небудь з авторів цього епохального документа визначити, нехай навіть теоретично, матеріальні потреби хоча б однієї нашої жінки? Візьмемо для прикладу мою любу Тетяночку. Чи здатний хто підрахувати її матеріальні потреби? Чи рахував хтось, скільки пар туфель не вистачає їй до повного щастя, скільки шуб, плащів, суконь та капелюшків, скільки пар рукавичок, сумок і шарфиків, скільки діамантів, опалів, смарагдів, рубінів і сапфірів? Чи рахував хтось, скільки буде потрібно каблучок, браслетів, перснів, брошок, ланцюжків, годинників, щоб задовольнити її бажання? Чи уявив хтось, скільки потрібно автомашин, яхт, палаців, щоб задовольнити її матеріальні потреби? Чи зрозумів хтось, у яких би літаках вона літала, в яких готелях зупинялася б, в яких лімузинах носилася б по дорогах, якби все обмежувалося не нашими з нею скромними можливостями, а її широкими матеріальними потребами?