Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)
- Автор: Маркес Габриэль Гарсия
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-20-8
- Переводчик: Галина Владимировна Грабовская
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)». Краткое содержание книги:
Тематика п’ятдесяти текстів «Скандалу…» багатосяжна: від політичних переворотів до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від літературщини, привидів минулого й майбутнього та розповіді про те, як пишуть романи, — і до інсайтів, феномену телепатії й таємниці містичної історії, якій він, один із найвизначніших письменників Латинської Америки, не зміг дати назви.
Президент Ейзенхауер був надто заклопотаний у ті дні, щоб думати про небезпеку мікробів. Йому треба було вивчити вибухові проблеми Сходу, подумати над компромісними рішеннями, які б дозволили йому зберегти добрі стосунки з арабським світом, не розсердивши його союзників в Європі, спробувати розшифрувати незбагненні дотепи незбагненного пана Хрущова, і у нього заледве лишалися три дні, щоби поїхати пограти в гольф під негарячим весняним сонцем Нової Англії, в його літній резиденції в затоці Наррагансетт. Не встиг він зійти зі свого особистого літака Columbine III, коли прийшов його секретар Гаґерті, щоби сказати, що в Літл-Рок, штат Арканзас, де губернатор Фаубс опирається шкільній інтеграції — відвідуванню чорношкірими школярами шкіл, де вчаться білі, — ситуація стала набирати обертів серйозної небезпеки. Проблема почалася за тиждень до того: всупереч рішенню Верховного суду Сполучених Штатів губернатор Фаубс поставив Національну гвардію штату Арканзас при вході до центральної середньої школи — під тим приводом, що присутність чорношкірих учнів призведе до заворушень серед населення. Расистське населення, явно незначна меншість, згромадилося в дверях школи і запальними вигуками і подекуди фізичними діями дало зрозуміти, що губернатор Фаубс має рацію. Президент Ейзенхауер, противник застосування сили, спробував всіляко умовити бунтівного губернатора. Але той, попри розмову, яку він мав з президентом, залишився на своїй позиції. Чутки про слабкість генерала Ейзенхауера облетіли світ значно швидше, ніж азіатський грип. Ситуацією скористався соціалістичний світ. «У Білому домі бракує Трумена», — сказали в Сполучених Штатах, передусім на Півночі, де енергійність, динамізм і рішучий дух колишнього президента не забули. Під тиском серйозних обставин, побачивши небезпеку для свого авторитету, президент Ейзенхауер в середу 24 вересня, о 12:30 ранку, вирішив відправити у Літл-Рок тисячу елітних десантників, які б змусили виконати припис Верховного суду. О 15:15 того ж дня проблему було вирішено: під охороною терміново присланих з Вашингтона солдатів п’ятнадцятеро чорношкірих учнів в центральній середній школі сіли за парти разом з білими і не сталось абсолютно нічого.
Супутник: світ вивчає астронавтику
Софі Лорен в Голлівуді вбралась у весільну сукню для зйомок у сцені одного фільму — 21 вересня, коли суд Мексики, на відстані 5 тисяч кілометрів, оголосив про її одруження за дорученням з італійським продюсером Карло Понті, який в ту мить перебував у Лос-Анджелесі, телефоном розмовляючи про справи з імпресаріо з Нью-Йорка. Цей шлюб, в якому було щось футуристичне, щось від міжпланетної легенди, не пробудив в Італії сподіваного інтересу. Як і в Сполучених Штатах, де італійська актриса не зуміла серйозно зацікавити публіку бейсбольних стадіонів. Нью-йоркські фанати прокладали собі шлях ліктями, аби 4 жовтня зайняти місце на трибунах на найбільш очікуваному матчі сезону, коли світ вже перестав обговорювати: законним чи незаконним є шлюб Софі Лорен. В ту саму мить «десь в Радянському Союзі» анонімний вчений натиснув кнопку: довкола земної кулі став обертатися перший штучний сателіт Землі, Sputnik 1 (що російською означає «супутник»). Сферу, сконструйовану із досі невідомого матеріалу, проте здатну витримати надзвичайно високу температуру, спричинену швидкістю запуску, масою 83,4 кілограми, діаметром 58 сантиметрів, з чотирма антенами і двома радіопередавачами вивели на її орбіту на висоті 900 тисяч метрів і на швидкості 28800 кілометрів на годину при допомозі керованої з неймовірною точністю ракети, яка приводилась в рух несподіваною силою. Через надзвичайний розголос, що його отримала ця подія, одна з найважливіших в історії людства з наукового погляду, читачі усіх газет світу за чотири дні пройшли інтенсивний і повний курс астронавтики. Єдине, чого досі не знають щодо Супутника-1, окрім матеріалу, з якого він був сконструйований, це паливо, яке було використане під час запуску, і точний час, коли він з’явився на своїй орбіті. Росіяни мали причину берегти цю таємницю: виходячи з часу запуску, вчені Сполучених Штатів могли б вирахувати точне місце, звідки його було запущено.
«Це нічого не варта залізяка», — заявив один американський військовий, коли дізнався, що Земля має сателіт радянського виробництва. Але ця «нічого не варта залізяка», наукова важливість якої є неоціненною, водночас була демонстрацією того, що Хрущов не збрехав, коли сказав, що його країна має ракету, здатну досягнути будь-якої цілі на планеті. Якщо росіяни могли запустити Супутник-1, то вони справді володіють суперракетою, якою Хрущов лякав Захід два місяці перед тим.