Час великої гри. Фантоми 2079 року
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-003-2
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Час великої гри. Фантоми 2079 року». Краткое содержание книги:
У центрі роману «Час Великої Гри» — драматична доля головного героя, генерала української розвідки Ігоря Гайдука. Діючи в період Великої Темряви та після її закінчення, беручи участь у жорстокій політичній боротьбі, наражаючись на смертельний ризик, генерал Гайдук приймає доленосне рішення…
Роман «Час Великої Гри» продовжує стильову лінію «Часу смертохристів» — поєднання магічного реалізму з гротеском, включно з «міфологічними» сценами за участю Христа і Сатани.
Василь Воля скликав на четвер, 23 лютого, позачергове засідання президії ЦКР, яка складалася з сімох осіб: Воля, Богошитська, Чаленко, Шморгун, Оля Гудима, академік–гуманітарій Микола Васильович Гоголь (Твердохліб) та керівник фінансово–господарського бюро ЦКР Деніро Альпачинович Проді — колишній власник найбільшої (до Вибуху) в Києві мережі продовольчих магазинів «Аліменто».
І знову Воля здивував Гайдука: виголосивши традиційну полум'яну промову на тему майбутньої держави України–Руси і неприпустимості повторення історії з викраденням москалями імені «Русь», — про що Гайдук мав попередити нового російського царя Ніколая Третього, — Воля зачитав Універсал ЦКР В ньому значилося всього три пункти, але які!
Перший. Необхідність захисту нової держави Україна–Русь, що народжується на території колишньої УВКФД, диктує потребу створення Міністерства національної безпеки і оборони (МНБО). Таке міністерство створюється негайно, з 23 лютого цього року. День 23 лютого стає національним святом безпеки і оборони — Днем захисників Вітчизни.
Другий. Міністром національної безпеки і оборони призначається Гайдук Ігор Петрович.
Третій. Гайдуку Ігорю Петровичу присвоюється чергове військове звання генерал–полковника.
Слухаючи універсал, зустрінутий оплесками членів президії ЦКР, Гайдук з відразою відчув, що його вкотре роблять заручником у великий грі: Воля міцно прив'язує Гайдука до себе, до своїх честолюбних планів. Цікаво, що подумає про універсал Малахов? Чи сподобається йому ця нова роль Гайдука? І чому Воля не порадився з Гайдуком, перш ніж призначати на цю посаду? Для того, щоб той не відмовився, не пішов у тінь, як мав намір це зробити, очоливши військову розвідку?
Воля коротко пояснив присутнім, чому саме зараз з'явився цей універсал: поїздка Гайдука до Суздаля — це перший вихід нової держави на міжнародну арену Треба, щоб представник України–Руси мав дуже високий статус — хоча і не першої, але і не другої людини в державі. Воля наголосив, що добрі стосунки з російським монархом матимуть важливе внутрішньодержавне значення з огляду на позицію Донбасу і Таврії.
Після цього ще один сюрприз очікував Гайдука. Чарівно всміхаючись, Ерна Еріхівна Богошитська винесла з сусідньої кімнати парадний мундир для нього. Світло–блакитний, іншого, ніж при гетьмані, крою — без козацької стилізації, — але прикрашений шевронами і емблемою нового міністерства, з чотиризірковими погонами і подвійними стежками золотих лампасів на брюках, мундир був дивом демократичного військово–уніформного мистецтва кінця XXI століття.
Гайдук ледь не розреготався, бо зрозумів, чому Оля після вінчання повзала по ньому лоскочучи пальчиками вздовж і впоперек, збуджуючи його, але не дозволяючи йому здійснити вторгнення, заки не закінчила дивну еротичну процедуру яка виявилася обміром його тіла, зняттям необхідних для пошиття мундира параметрів.
Богошитська урочисто вручила йому мундир, він поцілував її на–парфумлену руку. Воля запропонував тост (шампанське в бокалах вніс один з помічників Волі) на честь першого міністра нової держави. А той з невдячністю згадав аналогічний спектакль, розіграний гетьманом Махуном К.-Д. в конспіративній квартирі на Липському провулку тільки на погонах була тоді одна зірка і маленька булава, перехрещена з бунчуком.
«Чотири зірки — це кінець», — спочатку подумав Гайдук, і йому стало гірко, наче підходив до кінця багатосерійний телефільм: в останній серії героя мають знову заарештувати ті, хто надягав на нього мундир. Але потім збагнув, що ні, чотири зірки — то ще не кінець. Може бути ще одна, велика. Маршал. Маршал Герінг, маршал Сталін, маршал Мгуанбо, маршал Кара–хан, маршал Кім Хен Дек… славний ряд мерзотників і м'ясників, світлих борців за щастя народів, кривавих зарізяк в ім'я чистих ідеалів гуманізму. «Fuck you з вашим мундиром», — подумав, від чого на душі стало зовсім гидко, навіть ніжний поцілунок Олі не потішив його, а шампанське здалося підробкою, бо смерділо дріжджами і сивухою. Завод шампанських вин належав Деніру Альпачиновичу Проді.
Але нічого з цих крамольних думок не виказав: навпаки, безкінечне число подяк висловлював членам ЦКР і особисто Василеві Волі, цілував у щічку Богошитську за чудовий мундир, кланявся направо й наліво. Вдумливий спостерігач помітив би в його жестах і словах неприємний присмак гротеску але серед членів президії ЦКР не виявилося проникливих обсерваторів, і невдовзі розмова набула менш урочисто–радісного характеру стали обговорювати директиви для Гайдука в його переговорах з російським монархом. Перш за все, висловити побажання жити в мирі–дружбі з братнім (Воля рішуче був проти цього слова) російським народом. По–друге… Власне, що було «по–друге»? Що можна було сказати правителям (тепер не правителям, а порожнім фантомам) країни, які, засліплені жадібністю, бажанням захопити якомога більше земель та підданих, прирекли, починаючи з XVII століття, своїх громадян і свою державу на загибель?.. Читати їм уроки історії чи розповісти казку про вовка, який, поїдаючи баранів, врешті луснув, як надувна гумова куля?.. Члени ЦКР мудро вирішили, що Гайдук сам зорієнтується на місці — кому і що казати.