Час великої гри. Фантоми 2079 року
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-003-2
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Час великої гри. Фантоми 2079 року». Краткое содержание книги:
У центрі роману «Час Великої Гри» — драматична доля головного героя, генерала української розвідки Ігоря Гайдука. Діючи в період Великої Темряви та після її закінчення, беручи участь у жорстокій політичній боротьбі, наражаючись на смертельний ризик, генерал Гайдук приймає доленосне рішення…
Роман «Час Великої Гри» продовжує стильову лінію «Часу смертохристів» — поєднання магічного реалізму з гротеском, включно з «міфологічними» сценами за участю Христа і Сатани.
Єдине, що просив Воля, — розповісти москалям, що на їхніх кордонах йде успішний процес народження (відродження) могутньої колись імперії Київська Русь. Але ніяких деталей не повідомляти.
Великі дискусії виникли навколо питання про те, що подарувати Ніколаю Третьому Воля запропонував вислати молодому цареві старовинну карту Київської Русі, змальовану за двісті років до виникнення Москви, але його ідею не підтримали. Раритетну карту шкода, бо то єдиний примірник, а історичні алегорії суздальцям ні до чого — не зрозуміють. Усі підтримали ідею Богошитської — подарувати золотий барельєф із зображенням могутнього круторогого бика, знайдений в розкопках борщівської культури: нехай пам'ятають, якою древньою є земля Наддніпрянська і держава наша.
Членами делегації (голова — генерал–полковник, міністр НБО України–Руси Гайдук І. П.) призначили члена ЦКР, митрополита, настоятеля Софійського собору об'єднаних християн України владику Ізидора (Добоша) та академіка всіх гуманітарних наук, члена президії ЦКР Гоголя М. В. (Твердохліба). Оля залишалася в Києві — на 14 березня призначався конгрес представників земель та міст України, від якого залежала доля нової держави. Для цієї історичної події готувались приміщення Києво–Могилянської академії, й Олиному бюро дісталася левова частка оргроботи.
Після засідання президії ЦКР Василь Воля попросив Гайдука залишитись. Запросив до кабінету де до них приєднався Чаленко.
Крім довгих вусів, що їх пан Чаленко систематично обсмикував, наче бажав зробити довшими, він ще мав заплетену косичку що висіла в нього на шиї. «Хто йому заплітає?» — подумав Гайдук.
Воля витягнув розпочату пляшку «Арарату», поставив три чарки й наповнив їх коньяком.
— Ну хлопці, — підняв він чарочку — за добрий початок.
Мовчки пригубили чарочки, думаючи кожен про своє.
— Розпочали неймовірно важливу історичну справу — продовжував Воля, підійшовши до вікна, наче там, навпроти пам'ятника Сковороді, його слухав багатотисячний натовп. — 1 тепер нам, як нікому потрібна єдність.
Повернувся до столу підняв чарку.
— Прошу вас, брати, будьмо разом. Сашко, ти хотів щось сказати.
— Хочу вибачитись перед вами, Ігорю Петровичу — посмикав вуса Чаленко. — Працюючи в ДерВарі, я наслухався багато лихого про вас. Під час зустрічей і на нарадах Мережко весь час повторював: Гайдук — дуже небезпечний глобаліст, американський ставленик жидо–масонів, сам наполовину жид, наполовину поляк, який ненавидить Україну і все українське. Я й повірив… А коли ви втекли з тюрми. Мережко на нараді сказав, що це вас Фрідман викупив. Прошу вибачити мені… Брат Воля розповів правду про вас після того епізоду на засіданні ЦКР. Я шкодую…
— Та що ви, що ви, — миролюбно цокнувся з Чаленком Гайдук. — Я вам вдячний, бо ви привернули увагу ЦКР до моєї персони… Все, проїхали. Забули.
I додав подумки: «Forget it, fuck you, son of the bitch. I never forget nothing».
До них приєднався задоволений Василь Воля.
— Як ви думаєте, Ігорю Петровичу — спитав, доливаючи до чарок темно–коричневу кольору старого бурштину рідину — якщо ми одночасно з вашим міністерством, яке, як я розумію, відповідатиме за зовнішню розвідку створимо центральне управління контррозвідки — типу ФБР — і призначимо брата Сашка Чаленка директором?
«Ось плата за мій мундир, — подумав Гайдук. — Негайно, не відходячи від каси. Колись це звалося відкатом за неправедно отримані гроші. Хочуть, щоб я став оперетковим маршалом Герінгом. Молодці хлопці. Браво».
— В принципі, нічого проти не маю, — приязно усміхаючись, відповів Гайдук, — але треба буде добре виписати повноваження й сфери відповідальності, щоб не повторився бардак часів Махуна.
— Звичайно, звичайно, — в один голос погодились Воля й Чален–ко, вочевидь задоволені відповіддю. — Група юристів готує проект закону одразу вам дамо на узгодження.