Вибрані твори. Том II
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2009
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-0-0
- Переводчик: Александр Николаевич Мокровольский
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том II». Краткое содержание книги:
Таннер (здивовано). Брудний у своїх звичаях і навичках?
Мендоса. Це свідчить про те, що вона надзвичайно добре знала світ і людей. Бо вона, безсумнівно, має рацію. Наші старанно розроблені закони гігієни примушують нас ставитись до християн з надмірним презирством.
Таннер. Чули ви коли щось подібне, Генрі?
Стрейкер. Те саме казала й моя сестра. Вона якось була куховаркою в одній єврейській сім’ї.
Мендоса. І я не міг заперечувати. Також я не міг загладити те враження, яке це справило на її душу. Усяке інше заперечення я міг би спростувати, але жодна жінка не знесе й тіні сумніву в делікатності її почуттів. Усі мої спроби й заходи були марні: вона завжди відповідала, що вона не досить добра для мене, і радила мені одружитись з тою клятою трактирницею Реббекою Лазарус, яка в мене викликала почуття огиди. Я грозився, що заподію собі смерть, — вона запропонувала мені пакетик порошку від тарганів. Я натякнув, що можу вбити її, — вона упала в істериці. І я подався аж до Америки, щоб вона могла спокійно спати, щоб їй не здавалося, ніби я підкрадаюсь до неї в кімнату, щоб перерізати їй горло. В Америці я поїхав на захід і зустрівся з одним чоловіком, якого розшукувала поліція, бо його фахом було грабувати поїзди. Він і подав мені думку нападати на автомобілі на півдні Європи, — чудова ідея для людини, що вкрай зневірилася і впала в розпач. Він дав мені декілька цінних рекомендацій. Я зорганізував синдикат, і теперішнє наше підприємство є наслідком цього. Я став керівником, бо єврей завжди буває керівником через свій розум й спритність. Але, незважаючи на всю мою расову гордість, я віддав би все, що маю, за те, щоб бути англійцем. Я — наче закоханий хлопчик: я вирізую її імя на деревах, а її ініціали — на дернині. Коли я залишаюся сам, то лежу й рву на собі волосся й кричу: Луїзо...
Стрейкер (здригнувшись). Луїза?..
Мендоса. Так, це її ім’я... Луїза... Луїза Стрейкер...
Таннер. Стрейкер!
Стрейкер (схопившись на коліна, обурено). Слухайте, ви, Луїза Стрейкер мені сестра. Чуєш? Що ти таке там про неї верзеш? Як це може її стосуватись?
Мендоса. Який драматичний збіг обставин! Ви — Енрі, її улюблений брат?
Стрейкер. О-о! Кого це ви звете «Енрі»? Хто дав вам право так легковажно поводитися з моїм і її ім’ям? О, з якою насолодою я здер би з тебе шкуру!
Мендоса (з величним спокоєм). А якщо я дозволю вам це зробити, чи обіцяєте ви мені, що похвалитесь цим перед нею? Це все ж таки нагадало б їй про Мендосу. Цього тільки я й бажаю.
Таннер. Ось де справжня непохитна відданість, Генрі! Ви повинні її поважати.
Стрейкер (шалено). Боягуз! Ось він хто!
Мендоса (схопившись). Боягуз! Добродію, я походжу із славетної сім’ї бійців. І ваша сестра це добре знає; ви маєте стільки ж шансів проти мене, як дитяча колясочка проти вашого авта.
Стрейкер (сторопів, але підводиться з колін, безстрашний на вигляд, наче зараз же хоче на того кинутись). От, злякався я вас! Разом з вашою Луїзою! Луїза! Досить з вас і міс Стрейкер, я гадаю.
Мендоса. Я хотів би, щоб ви її в цьому переконали.
Стрейкер (скажено). Ось тут...
Таннер (схоплюючись і стаючи між ними). Облиште, Генрі. Коли б ви навіть могли перемогти президента,— не можете ж ви перемогти всю ліґу Сьєрри. Сідайте і будьте приятелями. Кішка може дивитись на короля, і навіть президент розбійників може дивитись на вашу сестру. Уся ця сімейна гордість, бігме, давно вже вийшла з моди.
Стрейкер (підкоряється, але бурчить). Хай лише на неї подивиться! Але що він там патякав, що й вона зазирала на нього? (Неохоче займає своє попереднє місце на траві). Послухати його, так виходить, що вона з ним... (Повертається до них спиною й лягає спати).
Мендоса (до Таннера; він стає одвертіший, бо він тепер сам-на-сам із симпатичним слухачем серед тихої зоряної ночі в горах, — бо решта на цей час уже поснула). Ось як стояла справа з нею, сер. Розумом своїм вона вже належала двадцятому сторіччю, а соціальними забобонами та сімейними уподобаннями вона цілком залишилася в далекій темній давнині. Ах, сер, як влучно Шекспірові слова відображають найтонші наші емоції! Луїзу я кохав, і сорок тисяч братів Не вміли б так її кохати... Забув, як далі. Звіть це безумством, звіть, якщо хочете, божевіллям. Я людина здібна, людина сильна, за десять років я міг би придбати першорядний готель. Але я зутрів її, і, бачте, я — розбійник, людина, що всі її відцуралися. Навіть Шекспір не може цілком правильно відобразити те, що я почуваю до Луїзи. Дозвольте мені прочитати декілька рядків, які я сам написав про неї. Хоч які б незначні вони були з літературного боку, — вони все ж відбивають те, що я почуваю, краще, ніж якісь чужі слова. (Він виймає пачку рахунків з готелю, списаних його рукою, і схиляється до вогню, щоб розібрати їх, розгортаючи палицею попіл, щоб було світліше).
Таннер (брутально ляснувши його по плечі). Киньте їх у вогонь, президенте.
Мендоса (вражений). Як?
Таннер. Ви жертвуєте свєю кар’єрою заради жалюгідної манії.
Мендоса. Я знаю.
Таннер. Ні, ви не знаєте. Жодна людина не зробила б такого злочину сама собі, коли б цілком усвідомлювала свої вчинки. Невже ви можете дивитись на ці величні гори, на це божественне небо, вдихати ніжне, ароматне повітря і потім говорити так само, як говорить літературна шкапа в Блумсбері?
Мендоса (хитаючи головою). Сьєрра не краща від Блумсбері, щойно вона втратить принаду новини. До того ж, ці гори збуджують мрії про жінок... про жінок з чудовим волоссям.
Таннер. Коротше — про Луїзу. У мене вони не збудять мрій про жінок, мій друже: моє серце непроникливе до кохання.
Мендоса. Не зарікайтеся до ранку, сер. Це дивна країна, повна таємничих чар.
Таннер. Гаразд, побачимо. А поки що на добраніч! (Він лягає й збирається спати).
Мендоса, зітхнувши, теж лягає за його прикладом. На деякий час все завмирає в Сьєррі. Раптом Мендоса сідає і з благанням звертається до Таннера.
Мендоса. Все-таки дозвольте, перш ніж ви заснете, прочитати вам декілька рядків. Мені дуже б хотілося почути вашу думку про них.
Таннер (засинає). Гаразд, читайте, я слухаю.
Мендоса. На клечані свята уперше я тебе побачив, Луїзо, Луїзо...
Таннер (підводячись). Мій любий президенте, Луїза — дуже гарне ім’я, але воно зовсім не римується з клечаними святами.
Мендоса. Звичайно, ні. І не повинно римуватися, бо Луїза не рима, а приспів.
Таннер (погоджуючись). А, приспів. Ну, тоді пробачте. Читайте далі.
Мендоса. Мабуть, вас ці мої вірші не цікавлять? Сподіваюсь, що дальші будуть вам більш до вподоби. (Він декламує повільно, ніжно й соковитим голосом).
Луїзо, я кохаю тебе.
Я кохаю тебе, Луїзо.
Луїзо, Луїзо, Луїзо, кохаю тебе!
Одне ім’я твоє й слово одне
Бринять музикою для мене.
Луїзо, Луїзо, Луїзо, кохаю тебе!
Мендоса закоханий в тебе,
Закоханий в тебе Мендоса.
Як Бога, шанує Мендоса Луїзу,
Лише нею живе.
В цілім світі не бачить