Вибрані твори. Том II

Мендоса. Авжеж! Це саме ми їм і кажемо.

Таннер. Поводьтесь з нами гарно, і ми не занедбаємо свого.

Стрейкер. Але, будь ласка, не частуйте ви нас цими печеними кролями й дикими грушками. І не кажіть мені, що у вас не можна знайти нічого кращого.

Мендоса. За готівку можна дістати вино, козячого м’яса, молока, сиру, хліба.

Стрейкер (доброзичливо). О, це до діла!

Таннер. Ви всі тут соціалісти, дозвольте запитати?

Мендоса (відкидаючи це образливе непорозуміння).

О, ні, ні, ні! Нічого подібного, запевняю вас. Звичайно, що погляди наші щодо справедливости існуючого розподілу багатств цілком сучасні, інакше ми б перестали поважати себе. Ми зовсім не ті, за кого ви нас вважаєте, за винятком, може, двох-трьох диваків.

Таннер. У мене й на думці не було сказати щось образливе, бо я й сам до деякої міри соціаліст.

Стрейкер (сухо). Та воно й не дивно: всі багаті люди — соціалісти.

Мендоса. Цілком правдиво. Згоджуюсь, соціалізм просяк нас. Він витає в повітрі нашого століття.

Стрейкер. Так, очевидно, він дуже поширений, коли торкнувся й ваших молодців.

Мендоса. Це правда, сер. Рух, що захоплює лише філософів та чесних людей, ніколи не набуде політичного значення, — таких людей занадто мало. Доки він не пошириться, він не зможе сподіватись на більшість у політиці.

Таннер. Та хіба ж ваші розбійники не такі самі чесні, як і звичайні громадяни?

Мендоса. Сер, я буду з вами щирий. Розбишацтво — явище ненормальне. А ненормальні професії притягують дві категорії людей: тих, що недосить добрі для буденного буржуазного життя, і тих, що для нього занадто добрі. Ми, сер, — оденки й вершки суспільства, найбрудніші оденки й найчистіші вершки.

Стрейкер. Бережіться, бо оденки можуть почути вас!

Мендоса. О, нічого! Кожний розбійник вважає себе вершками, і йому приємно чути, що інших звуть оденками.

Таннер. Ти ба, які ви дотепні! (Мендоса, підлещений, вклоняється). Можна мені поставити вам одне нескромне запитання?

Мендоса. Яке тільки вам забажається.

Таннер. Чи є рація в тому, що така талановита людина, як ви, пасе отаке стадо й сидить на печених кролях та диких грушках? Бачив я людей куди менш обдарованих і, можу присягнути, менш чесних, що за вечерею в «Савої» мали pate de fois gras[11] і шампанське.

Мендоса. Ат! Усі вони свого часу сиділи на печених кролях і диких грушках, так само і я ще вечерятиму в ресторанах «Савой». Колись я вже там бував... за служку.

Таннер. Служка! Ви дивуєте мене!

Мендоса (задумливо). Я, Мендоса з Сьєрри, був служкою. Звідки, може, й мій космополітизм. (З несподіваною силою). Хочете, я розкажу вам історію свого життя?

Стрейкер (обережно). Якщо вона не занадто довга, дідугане...

Таннер (перебиваючи його). Ш... ш... Ви філістер, Генрі, у вас немає нічого романтичного. (До Мендоси). Ви надзвичайно цікавите мене, президенте. Не звертайте уваги на Генрі: він може лягати спать.

Мендоса. Жінка, яку я кохав...

Стрейкер. А, це історія кохання? Тоді інша річ. Кажіть далі. Я був злякався, що ви розказуватимете про себе самого.

Мендоса. Про себе самого! Заради неї я пожертвував собою. Ось через що я тут. Але це дурниця: за неї я згоден віддати весь світ. Присягаюся: такої прекрасної голівки, такого волосся я ніколи не бачив. Вона була дотепна, куховарила на диво, темперамент мала невитривалий і тому була непевною, повна несподіванок, усе в ній мінилося: була вона вередлива, примхлива, жорстока, одне слово — чарівна.

Стрейкер. Зовсім, як жінка з шестишилінґових романів, крім куховарства. І звали її, звичайно, пані Глейдіс Плантаґенет. Ге, так?

Мендоса. Ні, сер. Вона не була графською дочкою. З фотокарток, що їх поміщали в ілюстрованих журналах, я знаю, які на вигляд дочки англійських перів. І я можу цілком чесно сказати, що я все віддав би — їхню долю, обличчя, посаг, одежу, титули — за усмішку тої жінки. А проте вона лише дівчина з народу, дочка робітника; інакше, — дозвольте мені на вашу одвертість відповісти такою самою одвертістю, — інакше я зневажав би її.

Таннер. І мали б рацію. Що ж, платила вона вам за ваше кохання коханням?

Мендоса. Хіба ж був би я тоді тут? Вона відмовилась піти заміж за єврея.

Таннер. З релігійних міркувань?

Мендоса. Ні, вона була вільнодумною. Але вона казала, що кожний єврей у своєму серці вважає англійців за народ брудний у своїх звичаях і навичках.