Що таке антична філософія?
- Автор: Адо Пьер
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Новий Акрополь
- ISBN: 978-966-97200-2-3
- Переводчик: Сергей Йосипенко
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Що таке антична філософія?». Краткое содержание книги:
Зрозуміло, що книга, написана з таких позицій, не обмежується викладом «поглядів» античних філософів: за улюбленим висловом її автора вона покликана не лише інформувати, а й формувати. Розповідаючи про античну філософію як історичний феномен, твір пропонує читачу авторське розуміння філософії і, що можливо є найважливішим, спосіб прочитання філософських (і не тільки античних) текстів.
Книга вперше презентує наукову спадщину видатного філософа-антикознавця українською мовою.
Передусім, задоволенням від пізнання:
У вправлянні в мудрості (філософії) задоволення отримують разом з пізнанням. Оскільки радіють не після того, як вивчили, а вивчають та насолоджуються одночасно[371].
А також вищим задоволенням, яким є споглядання нескінченності Всесвіту та величі богів.
Задоволенням від дискусії, як говорить лист, написаний Ідоменею помираючим Епікуром:
Своїм болям я протиставляю радість душі, яку відчуваю, згадуючи наші філософські бесіди[372].
І задоволенням від дружби, про яке йдеться у Цицерона:
Епікур говорив про дружбу, що з усіх речей, які мудрість дає нам для того, щоб жити щасливо, немає нічого вищого, нічого більш плідного, нічого більш приємного, окрім дружби. І він не обмежувався лише тим, щоб говорити про це, він підтвердив це своїм життям, як своїми діями, так і своїми звичками. В одному лише своєму домі, у зовсім маленькому будиночку, він збирав стількох своїх друзів, об’єднаних великим почуттям любові один до одного! [373]
Задоволення від життя разом, яке, втім, не гребували розділити з рабами та жінками. Справжня революція, що засвідчує повну зміну атмосфери, порівняно з піднесенням одностатевості у школі Платона. Жінки, які у виняткових випадках приймалися вже в Академію Платона, відтепер стають частиною спільноти: зокрема, не лише заміжні жінки, такі як Феміста, дружина Леонтея з Лампсака, але й куртизанки, такі як Леонтія (левиця), котру художник Теор зобразив в момент роздумів[374].
Зрештою, задоволенням усвідомлювати те, що є чудового в існуванні. Потрібно передусім вміти опановувати свою думку, щоб могти уявляти переважно приємні речі, відроджувати спогади про минулі задоволення та радіти теперішнім, визнаючи, що ці теперішні задоволення є вагомими та приємними, свідомо обирати розслаблення та умиротворення, жити у глибокій вдячності до природи та життя, що безперервно постачають нам задоволення та радість, якщо, звичайно, ми вміємо їх віднаходити.
Розмірковування на тему смерті потрібне для того, щоб розбудити в душі велику вдячність за чудовий дар існування:
Переконуй себе, що кожен новий день, який починається, буде для тебе останнім. І тоді з вдячністю ти прийматимеш кожну годину, на яку не сподівався.
Приймати із вдячністю кожен момент часу, який дається тобі, визнаючи його цінність так, ніби йдеться про неймовірну удачу[375].
Е. Гофман чудово виразив сутність Епікурового вибору життя, коли написав:
Існування повинно розглядатися передусім як чистий випадок, що дає змогу надалі переживати його як неймовірне чудо. Спочатку потрібно чітко встановити, що існування неодмінно трапляється лише один раз, щоб потім мати змогу святкувати його, а також визначити те, що в ньому є непересічного та унікального[376].
Стоїцизм
Стоїчна школа була заснована Зеноном[377] наприкінці IV століття до Різдва Христового. Її діяльність отримує новий поштовх в середині III століття до Р.Х. під керівництвом Хрісіппа. Дуже швидко школа, в цілому зберігаючи достатню єдність щодо засадничих догм, розбивається на протилежні напрями, які продовжують розділяти стоїків упродовж віків[378]. Ми мало знаємо про історію школи, починаючи з І століття до Різдва Христового. Безперечним є те, що аж до II століття після Різдва Христового стоїчне вчення все ще процвітало в Римській Імперії: досить процитувати імена Сенеки, Музонія, Епіктета і Марка Аврелія.
З приводу епікурейства ми говорили про досвід — досвід «плоті», та про вибір — вибір задоволення й індивідуального інтересу, що перетворюється на чисте задоволення існування. Нам доведеться говорити про досвід та вибір також і в контексті стоїцизму. Вибором в основоположному сенсі можна назвати вибір Сократа, який в «Апології Сократа», написаній Платоном, проголошує: «Добра людина не повинна боятися нічого поганого ні за життя, ні після смерті»[379]. Оскільки людина добра вважає, що немає зла, окрім морального зла, і що немає добра, окрім морального добра, тобто того, що можна назвати обов’язком та чеснотою; це найвища цінність, заради якої не потрібно вагатися постати перед смертю. Відтак, стоїчний вибір перебуває безпосередньо у фарватері Сократового вибору і діаметрально протилежний Епікуровому вибору: щастя полягає не у задоволенні чи індивідуальному інтересові, а у вимозі добра, яка продиктована розумом і долає межі індивіда. Стоїчний вибір суперечить також виборові платонівському, оскільки він передбачає, що щастя, тобто моральне добро, доступне тут і всім.
371
Ватиканські сентенції, Balaudé, р. 212.
372
Arrighetti, р. 427 [52]; див. Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, IX, 41
373
Цицерон, Про межі добра і зла, І, 20, 65.
374
Пліній Старший, Природна історія, XXXV, 144, 99; Witt N.W. de. Epicurus… — P. 95—96.
375
Горацій, Послання, І, 4, 13; Філодем, Про смерть, книга IV, 38, 24 (цит. за: Gigante М. Ricerche Filodemee. — Napoli, 1983. — P. 181, 215—216).
376
Hoffman E. Epikur // Dessoir M. Die Geschichte der Philosophie. — Wiesbaden, 1925. — Bd. I. — S. 223.
377
Фрагменти стоїків зібрані Г. фон Арнімом, див.: Arnim H. Von Stoicorum Veterum Fragmenta. — I—IV. — Leipzig, 1905 (перевидання: Stuttgart, Teubner, 1964). Дж. Мансфелд готує нове видання фрагментів. Дуже зручний переклад певного числа текстів стоїків (Сенека, Епіктет і Марк Аврелій та свідчення Діогена Лаертського, Цицерона та Плутарха про стоїцизм) міститься в: Les Stoïciens / Ed. Е. Bréhier, P.-V. Schuhl. — Paris: Gallimard, Bibliothèque de Pléiade, 1964 (надалі цитується як Les Stoïciens).
378
Lynch J.-P. Aristotle’s School… — P. 143; Hadot I. Tradition stoïcienne et idées politiques au temps des Gracques // Revue des etudes latines. — 1971. — T. 48. P. 161—178.
379
Платон, Апологія Сократа, 41 d, див., також, 30 b і 28 е.