Втомлені гори

На моє, як на своє, А хто ж дав на те їм право Називать своїм – моє? 20.8.2007 р. ІДЕ КАПІТАЛІЗМ В нас по дорозі йде капіталізм Та бідних він не помічає, Бо кожен з них, як вовчий хвіст, Що в ополонці відмерзає. Бо тягнуть ті в соціалізм, А капітал це не прощає. 3.10.2007 р. МОЯ ПОЗИЦІЯ Мені не було коли думать про себе, Бо я будував комунізм, І символів в мене більше, ніж треба, Які зруйнував комуніст. І хоч був я маленьким гвинтиком, Але я завжди боровсь Проти тих, хто варив ту кашу, І підмішував в кашу кров. 9.3.2007 р. НЕ ВІР НІКОМУ Не злись ніколи в цьому світі, А краще вічно посміхайсь, Зривай в садку кохання квіти І в їхніх посмішках купайсь. І не хвали нікого в світі Але нікого і не гудь, Й про те, що в тебе кращі діти Аніж у когось, теж забудь. І будеш ти найкращим в світі, Й про тебе скажуть: о, мужик! Бо ще ніколи і нікого Людей не красив злий язик. Ми часом всі категоричні Із діда – прадіда – дідів, Але усі ми ідентичні – І в цьому істина віків. Пригляньтесь ближче до сусідів, До доньок їх і небожів, Тільки тупі і непрактичні Чужих осуджують синів. А якщо хочеш зле сказати, Краще вщіпни себе за ніс, Бо розум злий – він ще нікому Добра і слави не приніс. Отож, аби з вас не сміялись, І вас в житті не мучив гріх, То ж як судить чужих беретесь – То придивіться до своїх. 21.9.2007 р. НІЯК НЕ ПРОСНЕТЬСЯ Народ і справді дурнуватий, Бо захищає тих панів, Що посадили всіх за грати І всіх лишили без штанів. А януковичі і гершки – Одні й ті ж ланцюги ярма, От тільки жаль, що людям й досі Ніяк не дійде до ума. 1.9.2007 р. МІГРЕНЬ Якщо вам сказать відверто – Не терплю я жидовні, Від тих нових "українців" Тільки й біди всі земні. Бо хто ж ще, якщо відверто, Держить впроголодь народ? Він вам казочку розкаже, І гони їм пару сот. Ось, візьміть телепрограми, Де концерт – там і Абрам, І хоч тямить примітивно, Та встигає тут і там. Якщо кліп який поставить, Так і знай,що цілий день Буде йти по всіх каналах, Наганяючи мігрень. І якщо вже він вчепився За канал або за трон, Чорта з два він інших пустить, Будь ти хоч Наполеон! А чому? Хіба не ясно? – Там де гроші – там – єврей: Той – банкір, а той – бухгалтер, Адвокат або старлей. І виходить, вибачайте, В нас держава вже жидів, І до нас перебереться Скоро весь вже Тель – Авів. Бо вони вже захопили Всі у нас грибні місця, В них вже ринки і заводи, Нам же – що спаде з кінця. Всі вони вже – українці, Всі на "ук" або на "о", Той – Ткачук, той – Червоненко, Ну а ми тоді є хто? В них вже й діти на екранах Десь з п’яти, семи, восьми, Ну а ми, хіба дурніші? То ж чому дрімаєм ми? 28.9.2007 р. ПРАВИМ ФЛАНГОМ Плюю на вас я і на ранги Так само як і ви на нас, І йду на вас я правим флангом – За мною, мій робочий клас! 21.7.2007 р. ТИ – КОМУНІСТ! Ти – комуніст. Звучить це гордо, Як Данко в горьківськім вірші. Але скажи, скажи мені, Чи люд той по душі тобі? О, по душі! О, по душі! Та тільки жаль, що ти до нього – О, без душі, о, без душі! 5.5.1975 р. ВЕРХОВНА ЗРАДА Продала все барахло Всім буржуям я назло, Ледь свою прикрила попу – І гайда мерщій в Європу. Хай побачать і вони, Що зробили з нас пани. Так ото й живуть дівчата… Хай живе Верховна Зрада!.. Всі такі крутими стали, Як гієни і шакали, Що як правду вам сказать – Нікого і на… послать. 30. 6. 2001 р. ЩОБ СИЛЬНІШЕ ГОРІЛА Вогонь в печі горить сильніше, Як підкидать дрова частіше, Так і в житті воно, мій друже, Чим більш цілуєш – люблять дужче. 23.2.1998 р. ЖИВУ, ЯК МІСЯЦЬ ПІД ГОРОЮ