Ірка Хортиця — надніпрянська відьма
- Автор: Волинська Ілона, Кощеєв Кирило
- Серия: Ірка Хортиця #1
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Веста: Видавництво «Ранок»
- ISBN: 978-966-08-1693-0
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Ірка Хортиця — надніпрянська відьма». Краткое содержание книги:
Одна справа — насміхатися з подруги, яка так хоче стати відьмою, і зовсім інша — рятувати її від суперниць, які прагнуть відібрати відьмин дар разом із життям.
Чи зможе пройти всі випробування звичайнісінька дванадцятирічна дівчинка — яка випадково дізналася про власну чаклунську силу — Ірка Хортиця? Адже справжнє життя відрізняється від чарівних книжкових казок й у ньому насправді існують і страшні перевертні, і люті песиголовці, і мерці, що постали з могил, і домові, і русалки, і… могутні відьми!
— Аж занадто: і малює, і спортом займається, і мови знає. Може, вона не жива людина, а той суперхлопчик із реклами «Йодомарину»? А що — зробила операцію й змінила стать…
— Тобі ще пощастило, ти з нею вперше маєш справу…
Ірка гмукнула:
— Знаєш, схоже, не вперше, — вона витягла з кишені конверта й кинула його Тетянці на коліна.
— А це що? — поцікавилась подруга, не торкаючись конверта й навіть поглядаючи на нього з певним острахом, немов відчувала, що в ньому причаїлась якась гидота.
— Відповідь із конкурсу англійської та німецької мов, — сумно повідомила Ірка. — Пишуть, що я молодчина й справила на журі неабияке враження. Але! Знайшлася людина, що набрала більше балів, тож на стажування до Англії й Німеччини теж поїде вона. І тепер я, здається, знаю, хто саме.
Тетянка обома руками затисла собі рота, немовби хотіла стримати крик, зиркнула на двері, що вели до саду, і крізь стиснені пальці пробубоніла:
— Невже знову Алка?
Із саду долинув густий голос Тетянчиного батька:
— Дівчатка, а чому це ви тут самі? Де Тетянка?
— Ой, до неї там подружка прийшла. У них свої розмови, нам дали зрозуміти, що ми зайві, — голос Алли звучав зовсім невинно й трохи ображено.
— Ну що за людина?! Схоже, для неї пакостити — головний кайф і сенс життя! — стиснувши зуби, процідила Ірка.
— Це нікуди не годиться, — осудливо загув Тетянчин батько. — У гарної хазяйки не буває зайвих гостей. Таню! Тетяно! Ходи-но сюди!
Мов мучениця, звівши очі до неба, Тетянка підвелася.
— Слухай, у тебе ж начебто нормальний батечко, ти що, не можеш йому пояснити, що ця Алла виробляє?
— Я намагалась… — скривилася Тетянка. — Але батьки: «Ах, ти не маєш рації!», «Ах, Аллочка чудова!». Минулого разу батько просто сказав, що я їй заздрю! Як зомбовані, їй-богу.
— Тетяно, ми змушені на тебе чекати! — долинуло із саду.
У голосі Тетянчиного батька вже виразно вчувалася гроза. Тихесенько наспівуючи: «Хорошо, что день рожденья только раз в году», — Тетянка попленталася до виходу. Біля самісінького порога Ірка схопила подругу за лікоть.
— Пригадуєш, у вас був пластиковий корпус від телевізора? Величезний такий, ми ще в ньому в дикторів бавились. Він іще цілий?
— Здається так. У підвалі валяється, — кивнула Тетянка.
— Притягти зможеш? — рішуче поцікавилась Ірка. — Але пізніше, увечері. А ще краще — вночі.
— Навіщо? — пошепки спитала Тетянка, зазираючи Ірці в обличчя величезними, сповненими розпачу очима.
— Навіщо-навіщо — сама ж казала: дубль для ступи робити!
— Ти береш мене на шабаш! — радісно видихнула Тетянка й миттю єхидно примружила очі. — А як же страшні небезпеки, що чекають на мене?
— Ну, сподіваюся, Алли там не буде, а все інше… — Ірка байдуже відмахнулась. — Не можна ж дозволити, аби в тебе кожного року були такі сумні дні народження!
Розділ 2
День перший
(а точніше, Ніч на Івана Купалу)
— Ох, якщо капуста все-таки зіпсується… — жалісно сказала Ірка й похитала головою, намагаючись уявити собі майбутній скандал, а потім обережно притисла перекладену капусту важким гнітом.
— Не зіпсується, — впевнено заявила Тетянка, оглядаючи результати їхньої спільної праці.
— Помовчала б уже! Теж мені, експерт, ти капусту хоч раз у житті квасила? — буркнула Ірка й теж прикипіла поглядом до двох величезних ступ, що стояли перед ними.
Якщо взагалі не знати, що ще кілька хвилин тому одна з них була пластиковим корпусом від телевізора — то зовсім не відрізниш. Он на ступі-дублі навіть сучок збоку стирчить — один в один неначе справжній. Гарна робота, якісна. Ірка задоволено кивнула.
Тетянка зазирнула всередину справжньої, тепер порожньої, ступи й гидливо наморщила носика.
— Тут десь шланг був — я її хоч трохи обмию, а то весь шабаш капустою просмердимо.
— Усе одно смердітиме, — знизала плечима Ірка й пірнула у свій власний відьмацький підвал.
Незабаром вона повернулась, міцно стискаючи в руках величезний закопчений горщик, ущерть наповнений якоюсь блідо-зеленою рідиною з різким трав’яним запахом. Обережно ступаючи, аби не розхлюпати, Ірка подалася на кухню.
— А це що таке?
Ірка поставила горщик у мікрохвильовку. Потім суворо глянула на Тетянку:
— Ти збираєшся летіти чи ні?
Тетянка кивнула.
— А без терлич-зілля далеко не полетиш, — і Ірка тицьнула пальцем на горщик з рідиною.