Кваліфікація повторності злочинів
- Автор: Устрицька Наталія Ігорівна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Львівський державний університет внутрішніх справ
- ISBN: 978-617-511-136-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Кваліфікація повторності злочинів». Краткое содержание книги:
Для науковців, викладачів, студентів і курсантів юридичних факультетів і закладів освіти юридичного профілю, а також практичних працівників правоохоронних органів.
Отже, повторність злочинів та продовжуваний злочин за зовнішніми ознаками можуть збігатися. В обох випадках наявна сукупність протиправних актів, між якими є певний проміжок часу, вони можуть посягати на один і той самий об’єкт, вчинятися одним і тим способом, в одному і тому ж місці.
При повторності злочинів кожне із вчинених особою діянь характеризується власним суб’єктивним змістом і, відповідно, у поєднанні з іншими обставинами утворює окремий склад злочину. В межах продовжуваного злочину єдність умислу особи пов’язує кожне з вчинених нею діянь з іншими діяннями таким чином, що всі діяння стають компонентами єдиної діяльності особи. Іншими словами, умисел у продовжуваному злочині є спільним щодо всіх злочинних діянь, а при повторності злочинів особа вчиняє наступний злочин з новим умислом. Саме у встановленні умислу проявляється складність: є він єдиним для всіх вчинених діянь чи кожне з них вчинено із самостійним умислом.
У ч. 2 ст. 32 КК України зазначено, що повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Тут слід зауважити, що під виявленням наміру розуміється зовнішній прояв тим чи іншим способом (усно, письмово, шляхом конкретних дій тощо) наміру особи вчинити злочин, але без реальних дій, спрямованих на реалізацію цього наміру. Єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину, в якому однією із обов'язкових ознак є суспільно-небезпечне діяння. Тому, відповідно, все, що не виражене у діянні знаходиться поза сферою кримінально-правового регулювання і не може підлягати кримінальній відповідальності.
Оскільки у кодексі передбачено визначення умислу і для збереження єдності термінології доцільно слова «злочинний намір» замінити «умислом», виклавши положення ч. 2 ст. 32 КК України так: «При вчиненні декількох тотожних діянь, об'єднаних єдиним умислом, має місце одиничний продовжуваний злочин».
2.3.2. Співвідношення повторності злочинів із сукупністю злочинів
Інколи законодавець зміст різних форм множинності злочинів формулює з урахуванням кількох відмінних ознак, тому деякі з цих форм не заперечують одна одну. Так, вчинені особою злочини одночасно можуть утворювати сукупність і повторність, повторність і рецидив. Таку ситуацію можна пояснити тим, що поділ множинності не є логічно обґрунтованим. Він проведений із порушенням законів формальної логіки, а це, зі свого боку, вносить плутанину в науку та правозастосовну практику.
У кримінально-правовій науці проблема розмежування повторності злочинів та сукупності не отримала одностайного вирішення. Наприклад, В. М. Кудрявцев розглянув такі ситуації співвідношення повторності і сукупності, зокрема, повторність злочинів збігається із сукупністю тоді, коли утворює не тотожні склади злочину. Якщо стаття КК, що передбачає злочин удруге, має вказівку на повторність злочинів, то він повинен бути застосований зі статтею КК, яка передбачає перший злочин. В. М. Кудрявцев наводить такий приклад. Якщо винний вчинив спочатку крадіжку, а потім грабіж, то в його діяннях буде і повторність, і сукупність злочинів. Якщо в статті КК немає частини (пункту) про повторність злочину, то вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів[275]. Наприклад, якщо вчинено шахрайство, а потім знищення або пошкодження майна, то можна вважати другий злочин повторним у сенсі загальної повторності, і кваліфікувати вчинене за двома статтями КК.
Сукупність злочинів можлива без повторності, наприклад, вчинено крадіжку, а потім легке тілесне ушкодження. Можлива повторність без сукупності злочинів у тих випадках, коли вдруге вчинено таку саму крадіжку. Можливий третій варіант, коли одночасно є сукупність злочинів та повторність як кваліфікуюча ознака злочину.
Як бачимо, вчений за основу розмежування цих понять використовує таку ознаку як характер вчинених злочинів, зокрема різнорідні злочини утворюють сукупність злочинів, однорідні злочини утворюють і сукупність, і повторність, тотожні злочини утворюють повторність злочинів.
Загалом у теорії кримінального права є різні позиції щодо характеру злочинів, що утворюють сукупність злочинів. Перша полягає в тому, що її складають, як правило, різнорідні злочини, але в окремих випадках злочини, що утворюють сукупність, можуть бути однорідними і навіть тотожними.
275
Кудрявцев В. Н. Общая терия квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. — М.: Юристъ, 2004. — С. 267.