Кваліфікація повторності злочинів
- Автор: Устрицька Наталія Ігорівна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Львівський державний університет внутрішніх справ
- ISBN: 978-617-511-136-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Кваліфікація повторності злочинів». Краткое содержание книги:
Для науковців, викладачів, студентів і курсантів юридичних факультетів і закладів освіти юридичного профілю, а також практичних працівників правоохоронних органів.
А. М. Магомедов вважає, що в разі продовжуваного злочину слід говорити про юридично однакові (тотожні) діяння, тобто такі, які збігаються за своїми юридичними ознаками, хоча фактично можуть і різнитись[250].
Однак не всі вчені погоджуються з висуненням тотожності злочинних дій як обов'язкової ознаки продовжуваного злочину. У теорії кримінального права є думка, що продовжуваний злочин може складатися з однорідних, а не тільки тотожних діянь[251]. В. Чернов зазначає, що юридично тотожними злочинні діяння повинні бути навіть за їх фактичної неоднорідності[252]. В. Владіміров, Г. Кріволапов вважають, що продовжуваний злочин складається з неодноразових послідовно вчинених упродовж певного часу тотожних, однорідних злочинних актів, які іноді за своїми фактичними ознаками не збігаються[253].
Для правильного розуміння юридичних властивостей продовжуваного злочину необхідно встановити внутрішній зв'язок між окремими діяннями, які складають один злочин. Цей зв’язок виявляється в тому, що діяння є лише необхідним епізодом одного цілого. Взаємозв’язок і внутрішня єдність між окремими діяннями, з яких складається продовжуваний злочин проявляється у направленості кожного з них на один і той самий об’єкт посягання, у подібності способів вчинення, а також в однаковості злочинного наслідку, що настав. У певних випадках можуть збігатися предмет посягання та місце вчинення злочину. Наприклад, до ознак, що розмежовують повторність злочинів та продовжуваний злочин П. К. Кривошеїн відносить предмет і місце вчинення злочину[254]. С. А. Тарарухін вважає, що ці ознаки можуть бути не обов’язкові. Наприклад, продовжуваний злочин, що складається з низки епізодів при єдиному умислі спрямований на вчинення злочину в значному чи у великому розмірі, можливо з різних джерел одночасно[255]. Т. Е. Караєв вважає, що неодноразове розкрадання власності одним і тим способом, вчинене з одним умислом і з однією метою, хоча і з різних місць одного і того ж підприємства, установи чи організації, треба розглядати як продовжуваний злочин[256].
Окремі епізоди продовжуваного злочину не мають самостійного юридичного значення і можуть отримати правову оцінку лише в єдності з іншими злочинними епізодами. У теорії кримінального права було висловлено думку, що кожний з епізодів, які входять до продовжуваного злочину є повноцінним злочином, а не його частиною і продовжуваним злочином може бути будь-який злочин передбачений Кримінальним кодексом, якщо там не зазначено ознаки повторності[257]. Однак таку думку розкритикували. Як зазначив В. П. Малков, злочинні діяння, що складають продовжуваний злочин, не є самостійними, а є лише етапом у продовженні вже початого злочину. Такої думки дотримується Б. А. Курінов та інші вчені[258]. Вони вважають, що продовжуваний злочин може складатись зі суспільно небезпечних діянь, і з інших правопорушень, зокрема адміністративних, дисциплінарних.
В. О. Навроцький вважає, що продовжуваний злочин становить собою поєднання:
— діянь, кожне з яких є злочином, тобто за кожне з яких окремо особа підлягає кримінальній відповідальності;
— адміністративних проступків чи інших правопорушень;
— діянь, одні з яких є злочинами, а інші — незлочинними правопорушеннями[259].
У кримінальному законодавстві не визначено точної кількості діянь, якими можуть бути вчинені продовжувані злочини. Однак у деяких статтях Особливої частини КК законодавець дає вказівку на мінімальну кількість діянь, повторення яких утворює злочин. Наприклад, у ст. 434 КК України — «погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово…».
Неодноразовість у кримінальному праві розуміють вчинення тотожного діяння два або більше разів. Неодноразовість — це сума двох і більше тотожних порушень закону, за які особа підлягає відповідальності як за одне ціле[260].
Для більшості учених практиків систематичність наявна за умови вчинення діянь тричі або більше разів[261]. Отже, злочини, ознакою яких є систематичність чи неодноразовість вчинення відповідних діянь, становлять собою різновид продовжуваних злочинів.
250
Магомедов А. М. Вопросы квалификации продолжаемых преступлений / А. М. Магомедов // Вестник Московского ун-та. — 1978. — № 1. — С. 31.
251
Караев Т. Е. Повторность преступлений / Т. Е. Караев. — М.: Юридическая лит., 1983. — С. 79.
252
Чернов В. К определению понятия продолжаемого преступления / В. Чернов // Советская юстиция. — 1971. — № 23. — С. 5.
253
Владимиров В. А. Соотношение продолжаемых и повторных преступлений / В. Владимиров, Г. Криволапов // Советская юстиция. — 1974. — № 19. — С. 9.
254
Кривошеин П. К. Повторность в советском уголовном праве: теоретические и практические проблемы / П. К. Кривошеин. — К.: Вища школа, 1990. — С. 46.
255
Тарарухін С. А. Вибрані твори. Частина 3. Кримінальне право. Теорія кваліфікації злочинів / С. А. Тарарухін. — К.: Національна академія внутрішніх справ, 2004. — С. 59.
256
Караев Т. Е. Повторность преступлений / Т. Е. Караев. — М.: Юридическая лит., 1983. — С. 83.
257
Яковлев А. М. Совокупность преступлений по советскому уголовному праву / А. М. Яковлев. — М.: Госюриздат, 1960. — С. 32.
258
Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений / Б. А. Куринов. — М.: МГУ, 1984. — С. 166.
259
Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — С. 364.
260
Тарарухін С. А. Вибрані твори. Частина 3. Кримінальне право. Теорія кваліфікації злочинів / С. А. Тарарухін. — К.: Національна академія внутрішніх справ, 2004. — С. 60.
261
Тарарухін С. А. Вибрані твори. Частина 3. Кримінальне право. Теорія кваліфікації злочинів / С. А. Тарарухін. — К.: Національна академія внутрішніх справ, 2004. — С. 60.