Кваліфікація повторності злочинів
- Автор: Устрицька Наталія Ігорівна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Львівський державний університет внутрішніх справ
- ISBN: 978-617-511-136-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Кваліфікація повторності злочинів». Краткое содержание книги:
Для науковців, викладачів, студентів і курсантів юридичних факультетів і закладів освіти юридичного профілю, а також практичних працівників правоохоронних органів.
У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи»[272] зазначено, що зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом не може вважатися вчиненим повторно, якщо винна особа, діючи з єдиним злочинним наміром, без перерви або без значної перерви у часі, вчинила два чи більше насильницьких природних статевих актів або два чи більше актів насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з однією й тією ж потерпілою особою, тобто за наявності ознак продовжуваного злочину.
Із постанов випливає, що продовжуваним злочином визнається неодноразове вчинення тотожних злочинних дій, які охоплюються одним єдиним умислом винного і у своїй сукупності становлять один злочин. Тобто головною ознакою продовжуваного злочину є єдність умислу для всіх вчинених дій. Повторне вчинення злочину, навпаки, характеризується тим, що кожний епізод (дія) вчиняється з новим умислом.
Проблема співвідношення та розмежування повторності злочинів та продовжуваного злочину часто виникає у справах про хабарництво. Одним продовжуваним злочином є одержання службовою особою хабара за виконання чи невиконання обумовлених дій. У таких випадках кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як повторне вчинення злочину немає підстав. У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику в справах про хабарництво»[273] вказано, що одержання службовою особою в декілька прийомів одного хабара за виконання чи невиконання дій, обумовлених із тим, хто його дає, потрібно розглядати як продовжуваний злочин. Кваліфікувати такі дії за ознакою повторності не можна. Одночасне одержання посадовою особою хабара від кількох осіб кваліфікується як вчинене повторно, якщо хабар передається за вчинення різних дій в інтересах кожної особи, яка дає хабар, а службова особа усвідомлює, що одержує хабар від кількох осіб. Отже, повторність одержання хабара — це не об’єднане єдиним умислом одержання кількох хабарів від однієї особи чи кількох осіб.
Зауважимо, що залежно від особливостей складу злочину кількість ознак продовжуваного злочину змінювалася. Так, Пленум Верховний Суд України доповнив ознаки продовжуваного злочину у разі зґвалтування тим, що злочинні діяння повинні відбуватися без значної перерви у часі. В іншому випадку, при одержанні одного хабара в декілька прийомів кількість ознак продовжуваного злочину зменшується. Як бачимо, Пленум Верховного Суду України неодноразово у своїх постановах давав характеристику продовжуваних злочинів, вказував на їх відмінність від злочинів повторних.
Отже, оскільки продовжуваний злочин має єдиний умисел, єдину мету для всіх діянь, що його утворюють, то він є одиничним злочином і кваліфікується за однією статтею Кримінального кодексу, не утворюючи повторності злочинів. Наявність ознак продовжуваного злочину, з точки зору кваліфікації діяння, означає, що воно розглядається як один злочин, а не як повторність злочинів. Сутність продовжуваного злочину полягає у визнанні юридичного значення за злочином загалом, а не за його окремими епізодами. Звідси випливають правила кваліфікації продовжуваних злочинів:
1. Кожний окремий епізод, з яких складається продовжуваний злочин, не підлягає самостійній кваліфікації — оцінюється весь злочин загалом.
2. Продовжуваний злочин виключає кваліфікацію скоєного як повторності, навіть за умови, що окремі епізоди є злочинами (за відсутності продовжуваного злочину підлягали б окремій кваліфікації).
3. Якщо відповідальність диференційовано з урахуванням заподіяних наслідків (сума викраденого, розмір хабара тощо), то вчинене кваліфікується за статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає заподіяння відповідної шкоди продовжуваним злочином.
4. Якщо продовжуваний злочин не доведено до кінця з причин, які не залежали від волі винного, то вчинене кваліфікують як замах на злочин, ознакою якого є наслідки, яких намагався досягнути винний у результаті вчинення усіх запланованих ним дій.
5. Дії співучасників, умисел яких передбачав участь у продовжуваному злочині (спрямованому на заподіяння певних наслідків), кваліфікують за відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК. Дії співучасників, умисел яких охоплював їх участь лише в окремих епізодах продовжуваного злочину, кваліфікують за статтями (частинами статті) Особливої частини КК, які передбачають злочини, що утворюють відповідний продовжуваний злочин[274].
272
Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. // Вісник Верховного Суду України. — 2008. — № 7(95). — С. 1–8.
273
Про судову практику в справах про хабарництво: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. // Юридичний вісник. — 2002. — № 28. — С. 21.
274
Навроцький В. О. Кримінально-правова кваліфікація: конспект лекції з спеціального курсу / В. О. Навроцький // Життя і право. — 2004. — № 11. — С. 45–46.