Кваліфікація повторності злочинів

в) рецидив збігається із сукупністю (особа раніше була засуджена за розбій і знову засуджена за вбивство і крадіжку);

г) рецидив збігається і з повторністю злочинів, і зі сукупністю злочинів (особа, вдруге засуджена за розбій, вчиняє крадіжку транспортного засобу і розбій; то її дії прийнято кваліфікувати за сукупністю злочинів, причому за розбій відповідатиме повторно[289].

Однак, слід сказати, що сукупність і рецидив злочину можна розмежувати за достатньо конкретними ознаками, а саме: сукупність утворюють злочини, вчинені і з умисною формою вини, і з необережності, та за жодний із злочинів, які утворюють сукупність, особу не було засуджено. В той же час для рецидиву злочину характерно вчинення тільки умисних злочинів і наявність судимості за попередньо вчинений злочин.

У ст. 34 КК України передбачено, що рецидив злочинів — це вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. З цього визначення можна виділити такі ознаки:

— вчинення двох або більше злочинів з умисною формою вини. Поняття рецидиву, яке міститься у ст. 34 КК України, обмежує його лише випадками вчинення нового умисного злочину особою, засудженою за умисний злочин. Вчинення після вчинення умисного злочину одного чи декількох нових необережних або, навпаки, вчинення після одного (чи декількох) необережних злочинів нового умисного злочину рецидиву не утворюють;

— судимість особи за попередній злочин. На відміну від фактичної повторності злочинів, у випадку рецидиву за раніше вчинений умисний злочин відповідна особа повинна мати судимість. Це означає, що за зазначений злочин стосовно цієї особи повинен існувати обвинувальний вирок, який набрав законної сили. Новий умисний злочин повинен бути вчинений особою під час відбування нею покарання або протягом строків, встановлених ст. 89 та ст. 108 КК України для погашення судимості, якщо тільки її не було знято у передбаченому ст. 91 та ч. 4 ст. 108 КК України порядку.

Проте ці ознаки не характеризують особливостей рецидиву злочинів, які відрізняють його від повторності, оскільки, як уже було зазначено у попередньому підрозділі, повторністю може бути визнано і вчинення нового злочину особою, що має судимість за попередній злочин. У ч. 4 ст. 32 КК України зазначено, що повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято. А в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» вказано, що для визнання злочину повторним немає значення, чи було особу раніше засуджено за вчинення злочину. Тобто поняття повторності злочинів охоплює рецидив злочинів.