Поцілунок Елли Фіцджеральд

Якийсь рибалка минулої ночі прохромив остенем одну. Цікаво чи довго ласувала молюсками? Скорше сам Намул підхопить лихоманку ніж вона. А що у вас із зубами? А як нема зубного? Їхні невикінчені скороспілі гнізда подібні до усічених шишок. Здається вони усі як один заходилися будувати по всій ріці і ніхто нікого не пережене.

Бур’яни вже відмерли похолодніло вода прозоріша. Саме пора пізнього бадилля. Добре видно риб. Бачив щучку як ковтнула рибину — і хвіст наставився з її пащі. Якась наче брудна водорость зовсім занурена з коротким густим глибоко зазубреним листям, з густими маківками наче у ялин, рідші додолу. Берег увесь завалений мертвим листям і бадиллям понтедерії і річка виглядає геть здичавілою. Ще якась духмяна зелена водорость подібна до прісноводної губки чи корала — незугарно розгалужена наче усохле дерево чи кактус. Якась довга вузька трава схожа на тілоріз. Болотяний білий дуб на лузі підкошений навесні бурею ще живий соки в стовбурі не завмерли. Болото поприставало до коріння що має барву слонячої шкури.

(…)

Бачив Ardea Minor як ішов вздовж берега наче квочка на цибатих зелених ногах — його окреслена горлянка як та очеретина при березі де він напнувся аби ніхто не виявив його. До нього можна підкрастися бо нема йому охоти злітати — краще сховається в очеретах. Спідня частина верб і кущів лози чорніє разом з набряклими хащами жовтих глечиків та ін.

Щербатий гребінь очеретів (звичайний очерет — juncus effusus гадаю) від двох до чотирьох футів заввишки де найгустіше вздовж берега на різних стадіях відмирання нагадує веселку що оторочує край води — і відбивається у воді. — Хоч окремо стебла зблизька не вражають якимсь особливим забарвленням. Але віддалік — барви дуже виразні і вражають приємною гамою — перші понад самою водою рожевіють на кілька дюймів. — Далі вузюсінька смужка чи обідок жовтуватого — далі широка насичена зелена — далі природній колір очерету — далі сонячно жовтий — і стає коричневим у змертвілих розвіяних султанах — Усякі відтінки різних частин рослини від води аж до маківки — коли глянути понад край буйної очеретяної ниви — утворюють 5 виразних рівнобіжних шарів райдугою обійнявши річку а надто в такий яскравий день. І часом сонячне сяйво від сколихнутої човном поверхні — спалахувало в них підсилюючи враження — Барви міняться так тихо і непомітно наче відблиск сонця западає в імлу.