Поцілунок Елли Фіцджеральд

Непрості стосунки мої з друзями що не зарадить жодна відвертість Нема такої заповіді у Новім Заповіті аби помогла мені. Моя сутність мабуть є таїною — Інші можуть сповідатись і пояснювати. Я не можу. Не тому що надто гордий, та не цього б хотілося.

Дружба то невимовна радість і благодать виникає поміж двома чи більше особистостями від спорідненості своєї — А природа не помиляється і проведе крізь усякі негоди — Поміж двох насправді споріднених немає заслон і не може бути перешкод. Хто ж чужий? Та ті друзі що виправдовуються.

Часом так і кортить сказати своїм друзям — Друзі мої знаю що смертельно образив вас і нібито віддав перевагу ненависті перед любов’ю — обійшовся з іншими добре а з вами зле — старанно приховав свою любов і не сьогодні — завтра вихлюпну свою жовч до дна — Уявляю як міг би щось таке виголосити хоч цього ніколи не станеться — Але щиро кажучи не дуже то й жалкуватиму що так не буде — Що страшенно залежний бути самим собою. Якщо все було відомо, а я того не відав, то навіщо ті друзі кого я не зрозумів чи вони мене.

Хіба що долі недобрі коли нас розлучають — але мій друг завжди добрий. У мене натура Каменю. Усього літа замало аби сонце нагріло мене.

Мої знайомі нерідко вважають мене надто холодним — але ж кожна річ в міру тепла на свій лад — Хіба камінь вже аж так холодний що вбирає усе сонце влітку і не розлучиться з ним і вночі? І кристал хоч би й з самої криги не захолодний аби розтопитися — а хіба ж не постав він з розчину. Холодний! Тепло найбільше промовляє до мене взимку. Та не єдино вогонь теплий — а все є і теплим і холодним у своїй суті. І не те що я надто холодний — просто наші тепло і холод не однакові за сутністю — отже коли буваю безмежно гарячим, для вас можу бути крижаним. Кристал нарікає на кристал не більше аніж голуб на голубку. Ви вважаєте мене за холодного — вважаєте й Природу холодною — А для мене вона тепла. Моє тепло заховане від вас. Так само вогонь буде холодним до будь-чого що не здатне нагрітися вогнем. Прохолодний вітер тепліший для людини в лихоманці аніж подих вогнища. Що я холодний означає що я інакший.

Кизил зі своїми ягодами на мочарах біля З-Л саме перед червоним будиночком — дармовиси на довгих хвостиках виснуть наче надламані — щось схоже на жовтуваті? чи зеленуваті? білі яйцеподібно перлисті? чи вощені? ягоди — То якої ж вони барви? Ох, дайте мені хоч прогулятися кизиловим болотом — з його негустим грубим гіллям — Прекрасний як чорт.

(…)

Перетнув чиюсь норки чи ондатри плутану стежку в снігу — подріботіла лапками і слід від черевця.