Я віддав би життя за тебе (збірка)

V

Доктор Пілґрім, Grand Maître de l’Ordre de l’Hygiene Publique[183], асистент великого доктора Еванза, стоматолог королівського двору ще й різних Бурбонів, Сесілів, Черчиллів, Вандербілтів, Габсбурґів, Шамбренів і Асторів, щойно дістав квіти від садівника в Тюїльрі, якого безплатно полікував, а тепер-от не зворушився від цього подарунка. Пілґрім ретельно, але холодно виконував свою благодійну роботу, і нині його набагато більше хвилювало нове зуболікарське крісло, яке він нещодавно винайшов разом із доктором Еванзом. Був радий, що закінчилася війна, хоча французи її й програли. Медична практика має поліпшитися. Ось двічі хтось подзвонив у вхідні двері. За третім разом лікар вийшов у передпокій подивитися, чому не відповіли на дзвінок, і наткнувся на Джозі, що прожогом бігла вгору сходами.

— Чому ніхто не пильнує за дверима? — спитав він, але сестра перебила його.

— Ой, не турбуйся дзвінками. Дай-но скажу тобі, хто тільки-но увійшов і чекає внизу.

— Мені однаково, — відказав брат. — Треба відповідати на дверні дзвінки.

Насправді ж відповідь дано лише цієї миті. Молодика, що чекав, здивували слова жінки, яка його впустила.

— Ви від доктора Еванза?

— Ні, мем. Я представляю газети «Ричмонд таймс-диспетч», «Данвілл ньюс» і «Лінчберг кур’єр».

— Звідки ви довідалися, що я тут? — поцікавилася вона.

— Сам не знаю, — відповів Тіб.

— Ох, — нервово сказала леді. — Що ж, гадаю, вам можна увійти.

— Може, вам щось болить? — спитала вона, опинившись разом із Тібом у світлі газового ріжка в приймальні.

— Ні.

Трохи збуджена, ця жінка почувалася так, ніби за це треба вибачитися.

— Востаннє я побувала в лікарському кабінеті ще молоденькою. Тому-то й почуваюся ні в сих ні в тих.

— Ну, а вам нічого не болить? — своєю чергою поцікавився Тіб.

— Так, — кивнула вона, — мені болить від образи та приниження.

Тіб допитливо глянув на жінку.

— Я можу зрозуміти це почуття, — мовив він.

— Ви американець, — зауважила його співрозмовниця. — Мій батько був громадянин Сполучених Штатів, хоча й народився в Шотландії[184].

— Я не американець, а вірджинець, — заперечив Тіб. — Доки житиму, ці дві речі ніколи вже не означатимуть для мене одне й те саме.

Жінка зітхнула.

— На жаль, я походжу з нізвідки. Тридцять років силкувалася бути француженкою, але тепер знаю, що в мене немає національності.

— Як і я, — кивнув Тіб. — Я громадянин порожнечі, частка втраченої справи — поламана та побита.

Двері відчинилися, до приймальні увійшла Джозі Пілґрім і швидко підійшла до жінки.

— Ваша величносте, коні доктора Еванза будуть тут за п’ять хвилин.

— Не маю нічого проти, щоб почекати, — відповіла імператриця[185]. — Я розмовляла з цим молодим американцем.

Здивовано глянувши на Тіба, Джозі вклонилася й звернулася до імператриці:

— Чи не бажаєте зайти до моєї кімнати?

— Волію не рухатися. Я сиджу на своїй скриньці з коштовностями.

Півгодини тому Тіб бачив юрбу, що проходила повз Тюїльрі, й задумався про імператрицю та її двір, цікавий знати, чи зроблять нову Марію-Антуанетту[186] із цієї милої іспанки з химерною долею. Тепер він дивився на зів’ялу леді в чорному капелюшку й не сумнівався в тому, що це імператриця.

— Чи можу я чимось прислужитися? — спитав він.

— Ні, дякую, — поквапилася з відповіддю Джозі. — Мій брат і доктор Еванз подбають про все.

— Але ж він може прислужитися. З трьома американцями я почуватимуся ще безпечніше, ніж із двома. Якщо він поїде з нами, то я оціню це як велику послугу.

— У мене є кінь, — докинув Тіб.

— Тим краще, — розсудила імператриця. — Будете нашим кортежем.

…За десять хвилин біля конюшні зібрався невеликий гурт. З вулиць було чути гомін натовпу, уривки пісень Беранже, прокльони на адресу імператора, імператриці та двору, невпинне човгання ніг по бруківці, що рухалися до вогню й катастрофи. Доктор Еванз, напружений і сповнений рішучості, стояв між імператрицею та червоною загравою смолоскипів на вулицях — як міг, затуляв її собою від небезпеки та ненависті.

— Отже, їдете з нами, — сказав він Тібові. — Пам’ятайте, ми умовилися вдавати, що веземо божевільну жінку до Трувілля[187].