Квітка кохання

4.12.1998 р. ВІК БИ МОЛИВСЯ Мала б в пазусі своїй Дзвони, як піони, Я б до тебе вік моливсь, Ніби до ікони. 17.5.1998 р. КОЛИ ВСЕ ПОПЕРЕДУ Що може бути чарівніше Від «апетитних» груденьок, Які тобі несе дівчина По килиму твоїх думок? Коли співає соловейко, І день – куди сягає зір, Коли іде твоя рідненька І знаєш: не пройде твій двір. 9.9.2002 р. КОЛИ МОГО ТОРКАЛАСЬ ТІЛА О, як тебе хотів я ніжить, Твого торкатися пупка, Адже була, як персик зрілий, І, ніби киценька, пухка. Життя від тебе аж пашіло І кожний м’яз твій аж тремтів, Як до твого торкався тіла У прохолоді ясенів. В ту мить душа не знала зради, Я б все, що мав, віддав тобі, В душу вривались серенади, Як з неба зорі голубі. І хоч пройшли давно ті роки, Й проникла в душу вража лінь, Та ти лишилась найдорожчим З усіх найкращих сновидінь. Тому ще й досі серце б’ється, І грім гримить, як і гримів, О, Боже мій! Якби ти знала, Як я тебе завжди хотів! 30.9.2002 р. ЯКЩО ТЕБЕ НЕМА О, ти пробач, моя кохана, Й за ці слова мене прости, Бо варто лиш на тебе глянуть, Як вмить підстрибують труси. 14.11.2002 р. ДВЕРІ В РАЙ Двері в рай відчинені, чекаю, І тебе люблю я вже давно, Тож, якщо хазяйство гарне маєш, То підем «зіграєм в доміно»... 12.4.2003 р. МЕХАНІЗМ Кравчук, як справжній механізм, Нас всіх потяг в капіталізм. 28.5.2003 р. СЛОВА, ЯК КВАСОЛЯ От вже і осінь золотава Пішла грядки дощем місить, Схилила голову отава, Яку не встиг мужик скосить. Слова, як мочена квасоля, І так як слово, то – снаряд, Й стають тяжкі, як бараболя, Що і не знаєш, де дівать? А над болотом, над рікою Тумани цілу ніч димлять, О, як же хочеться з тобою У тому сяйві побувать! 5.10.1998 р. МУЖИК /Жарт/ Такий малий, а вже – мужик, І так як слово – так і штик, І хоч малесеньке хлопчисько, Але таке, немов вовчисько. І хоч йому від роду п’ять, За себе може постоять! І вже якщо сказав, що вколе, То не поможе їй і поле. То ж хай штанці сама знімає, Цей слів на вітер не кидає. 31.7.1998 р. БІЛИЙ ЛІС Білий ліс і біле поле, Біленька метелиця, От би нам на щастя, мила, Трішечки б розщедриться. Білий ліс і біле поле, Біла, біла далена, Ну хоч би, на сміх, сказала Те чарівне слово «на!» 15.21998 р. БОЖИЙ РАЙ Стегна зі спіднички пруться, Грудоньки всі – через край! От би в молодість вернуться! І, скажіть, навіщо рай? 5.9.1998 р. ПОЛОНЕЗ ОГІНСЬКОГО Виставила душу фея напоказ, Що готовий тут же ту гітару враз, Бо щоб на гітару ту права я мав, Полонез Огінського вічно б на ній грав. 5.9.1999 р. ХВАЛИ НЕБО Всі дівчата люблять квіти, Ну а я люблю дівчат, Бо таких, як в нас, дівчат Треба ще і пошукать. А тому, коли побачу Я гарнюсіньке дівча, Мчусь до нього я галопом, Як за куркою курча. А тому, хвалю я небо, Що у лісі дуб гуде, Бо таких красунь на світі Як у нас – нема ніде. 7.12.1998 р. НАЙСМАЧНІШІ ПОЛУНИЦІ Ніби краєвидом синіх гір Хочу я тобою милуватись, І тобою насолодить зір, Щоб було про що розповідати. Хочу буть з тобою на землі, А не там, де грім і блискавиці, І шукати в пазусі твоїй Найсмачніші в світі полуниці. 27.7.1999 р. ЩОБ ЖІНКА КОХАЛА Жінку треба так розворушити, Щоб вона кричала: – Повторити! Щоб кричала: – «Ще і ще цілуй» Серед квітів і веселих туй! 6.3.1990 р. ТЕ, ЩО БУЛО Чомусь душа моя вирує, От-от ще трохи – і зірвусь, Бо та, яку люблю, не чує І бачу, що не підступлюсь. Чим більш до неї наближаюсь, Зникає радість чарівна, Бо тею, що колись пишався,