Квітка кохання

Ой, який жупан, Розстібни ти блузочку, Покажи свій стан. А по другу сторону, Де реве олень, На вершках берізок Причаївся день. Подививсь на ніченьку, Розігнав туман, І побіг із Сонечком Доганять Алдан. 19.7.1984 р. ЩО Б НЕ ТВОРИЛИ БОМБИ Що б не творили люди бомби Й ніхто гармат не будував, То я упевнений, що світ наш Давно б для нас всіх раєм став І нам би всім аплодував. 18.1.1984 р. СПРАГА В твоїх очах пульсує літо, В устах тюльпанчики горять, З рум’яних щічок пахне цвітом, Ну що тобі іще сказать? О, дай, ріднесенька, кохання З твоїх грудей напитись, дай! І забери мої страждання, Щоб ними не засмутить гай. Ти, мов оазис у пустелі, Скільки не пий – душа горить. О, як би я отой оазис Хотів би в дім свій заманить! 19.1.1984 р. Я ВДЯЧНИЙ ВАМ Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все – за вашу гідність, За теплі ночі чарівні. Спасибі вам, що всі ви різні, Як у садку, як в лузі цвіт, Що кожна з вас – то ціла вічність, А разом всі ми – цілий світ! 18.1.1984 р. СПРАГА КОХАННЯ У всі часи я заздрив тим, Що на морях відпочивали І в очі всім пускали дим, І ні на кого не зважали. Як заздрив їм, як заздрив їм! Словами це не передати. О, як сьогодні я б хотів Так як вони порозважатись, І в морі всіх земних щедрот Щодня купатись і купатись. 13.2.1999 р. ЧЕРЕМХА – БІЛЯВКА Травень в душу зазирає Цвітом поля і садів, І на вулицю гукає Щебетанням солов’їв. Я іду весні назустріч По замісячній росі, Де шепочуться ялинки І берізки чарівні. Цвітом яблуні рожевим Запалив він весь садок, Що й бузок димком веселим Підступив до них на крок. А черемха із вітрами Й разом з ними сивий дуб Нахилилися на мене І давай тягать за чуб. 1.2.1986 р. НАЙБІЛЬША МРІЯ О, як би я, узявши ноти, Хотів присісти над Дніпром, І цілувать твої красоти, І поливати їх теплом. Залізти в пазуху дівочу До тих гарнесеньких звірят, І ними бавитись досхочу Поки діброви шепотять. 25.1.1999 р. ДАЙ МЕНІ НІЖНОСТІ! Щось в тобі чарівне й недосяжне, Й це усе не просто так збагнуть, Дай мені іще хоч би разочок В очі твої любі заглянуть. Дай мені твоїх торкнутись щічок, Ніжності напитись з груденят, Бо в житті таке коротке літо, І про це не варто забувать. 2.2.1999 р. ОСОБЛИВА Хай своя хоч тиждень Біля Нього треться, Ну, а він – негідник І не ворухнеться. А чужа до нього Тільки посміхнеться, Як з моїм товаришем Ніби щось стається. Тут, напевне, й дійсно В світі не без дива, Може у чужої Й справді – особлива? 7.2.1999 р. ЛЮБОВ І ГРІХ Любов і гріх, якщо сказати, Вони завжди у парі йдуть, Та спробуйте їх роз’єднати І, як не дивно, ті помруть. І хоч дружина – всі це знають – Для чоловіка – то капкан, Але її однак кохаєм, Хоч і приносить стільки ран. Але не дай Бог! – зникне жінка, Як тут же зникне і любов, Тож уявить собі не можу, Хто ж буде рухать нашу кров? 23.10. – 24.10.1998 р. МОЯ КИЦЯ Моїй Киці і дружині Був би сир та оленина. Їм давай делікатеси, Як для справжньої принцеси. Рибу, м’ясо, ковбасу Хоч варену, хоч...живу. Й, навіть вже, як в рот не лізе, То не лишить Киця Ліза. 6.1.1998 р. СЕРЦЕ ПОЕТА Серце поета – скарб любові, Де повно ніжності й щедрот, Й щоб все це висловити в слові То, мабуть, ахнув би народ. 3.3.1999 р. КОЛИ ГУДУТЬ БДЖОЛИ Люблю, коли літають бджоли, В гаю співають солов’ї, Сміються учні біля школи І бачу очі я твої.