Квітка кохання

СМЕРТЬ Ніхто її не жде, не просить, Вона сама до всіх приходить? 7.8.2003 р. ВІЧНА НАСОЛОДА Бог дав таке жінкам багатство, Що не сказать, не описать, І ми готові хоч на рабство, Тільки б хоч пальчиком… дістать. Й за мить тієї насолоди Готові вічно їм служить, І всі найкращі нагороди За ту їх службу – їм вручить. 12.8.2010 р. ПУСТУШКА – ДУРНУШКА Нехай сміються з мене люди Й на мене кажуть «дурачок», А я любив й любити буду Усіх веселих жіночок. Нехай сміються з мене люди І кажуть, ніби «дурачок», А я б за їх оті пустушки Віддав би дачу і свисток. І хоч життя – суцільні муки, Та муки – то у рай стрибок. Отож й скажіть, чи є щось краще В житті від звабливих жінок? 26.2.1995 р. НЕ ВІРЮ В СМЕРТЬ! Не вірю в смерть, хоч знаю: поруч Вона завжди з косою йде! І вже не підете ви в гори, Як вам дорогу перейде. Не вірю в смерть, бо вірю в вічність, А вічність наша – в доброті, В наших ділах, в коханні, в честі, Бо там, де честь, – живуть святі. Я буду жить в ділах, в коханні, Бо той, хто творить всім добро, Той буде жить, як лев в саванні, Й його обходитиме зло. 22.8.1989 р. ЛЮБОВ І РОЗУМ Любов і дружба поруч йдуть, Бо в них один життєвий путь, Бо там, де дружба, там – порядок, Там можна жить і без оглядок. 24.9.1975 р. ЯК МЕНЕ ТИ МАНИЛА У ГОРИ Я зустрів тебе в полі, де пташки Щебетали весь день у житах, Як зривала ти білі ромашки І ловила квітчастих комах. Як очима ловила ти зорі Ясні-ясні далеких світів, Як мене ти манила у гори, Аби там поцілунком зігрів. Як очима хапала ти зорі, Ну а я заглядав у твої, Як хотів я тебе цілувати, Та соромивсь сказать це тобі. 20.8.1973 р. НАД СТАВОМ Над ставом верби похилились Й пишаються собою, На чисте плесо задивились Й шепочуться з водою. А води срібні, ніби ртуть, Їй кіски гладять хвилями, А над ставком віки пливуть Дощами й заметілями. Тихенько понад смутком хат Зірки виходять з ночі, А десь в цю мить хтось не на жарт Шукає милі очі – Ті, що ясніші від зірок, Бо в них така принада, Що не відійдеш ні на крок Будь навіть там торнадо. 30.4.1983 р. ЯК РОДИЛАСЯ ДЛЯ ВСІХ Коли до тебе мчався, мила, Мені здавалось, що летів, Що аж сирени в серці вили, Щоб інший хтось не перестрів. Та як я лише не старався, А прибігав пізніше всіх, Чи наді мною хтось сміявся, Чи хтось хотів позбавить втіх? І хоч любив тебе, як свято, І хоч до тебе вічно біг, Та жінка стать не може святом, Та, що родилася для всіх. 21.6.1982 р. ЗВІДКИ У ТЕБЕ ТІ ОЧАТА? Із губ твоїх я рвав тюльпани, В очах купався, як в морях, І був від них я вічно п’яний, І вічно плутався в ногах. Тож звідки в тебе ті очата, В які я б скільки не дививсь – Вони завжди, немов звірята, Тільки до них лиш доторкнись. 19.1.1984 р. НАЙКРАЩА КВІТКА Дівчинко-якуточко моя, Ти уже, як квітка розцвіла, І рум’янець в тебе на лиці, То ж чому ховаєшся в тіні? У промінні срібної роси Все, що хочеш, в мене ти проси: Хочеш – небо, хочеш – зорі, хочеш – гай, Тільки ти від мене не тікай! Все б тобі віддав за ту я мить, Від якої грім в душі гримить. 5.6.1984 р. МЧИТЬСЯ ВІТЕР Над Десною вечорами Мчиться Вітер з хмарочками, В тих хмарках, що під пахвою, Нам срібло несе з водою. Щоб, як хто прив’яне в полі, Освіжитись міг водою. Ось прибіг до косарів Й їх смачненько напоїв, Й потім шмигнув на Дніпро Поливать його сріблом. 5.6.1984 р. ЯКА РІЧЕНЬКА Під горою річенька Одяглась в жупан, Й притулилась боком До ріки Алдан. Вийшов десь із сутінок Місяць, як капрал, І повів він річеньку Через перевал. – Ой, яка ти миленька,