Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Загальна вимога ч. 1 ст. 547 ЦК про вчинення правочину щодо встановлення забезпечення виконання зобов’язання в письмовій формі не виключає чинності спеціальних правил, відповідно до яких деякі правочини такого роду підлягають нотаріальному посвідченню.
3. Порушення вимоги про письмову форму правочинів щодо забезпечення виконання зобов’язання тягне їх недійсність (нікчемність). Судова практика виходить із того, що позови про визнання таких правочинів недійсними не повинні пред’являтись, хоч би одна із сторін і заперечувала недійсність такого правочину, оскільки недійсність правочину встановлена законом прямо. Але ж у випадку пред’явлення такого позову він має бути розглянутий та вирішений по суті.
Стаття 548. Загальні умови забезпечення виконання зобов’язання
1. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
2. Недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
3. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання не спричиняє недійсність основного зобов’язання.
1. Забезпечення виконання зобов’язання встановлюється законом або договором. Підзаконними актами не можуть встановлюватись заходи, які Цивільним кодексом визнаються як забезпечення виконання зобов’язання. Але законодавець не позбавляється повноваження спеціальним законом допустити встановлення заходів забезпечення виконання зобов’язань підзаконними актами. Зокрема, введення в дію нового Цивільного кодексу не вплинуло на чинність ст. 13 Закону «Про транспорт» [86] і ст. 23 Закону «Про залізничний транспорт» [102], якими передбачається встановлення транспортними статутами, які, на відміну від кодексів, завжди є підзаконними актами, відповідальності за зобов’язаннями перевезення (в контексті цих статей категорія відповідальності включає до себе і такий вид забезпечення виконання зобов’язань, як неустойка).
Стаття 29 Закону «Про приватизацію державного майна» [110] передбачає встановлення Кабінетом Міністрів розміру і порядку сплати неустойки за пропуск встановленого договором строку оплати об’єктів приватизації. Встановлена відповідно до викладених правил неустойка підлягає застосуванню.
2. Однак у тих випадках, коли законодавець прямо не надав органу виконавчої влади повноваження встановлювати неустойку, вона не може встановлюватися підзаконними актами, хоча б загальне повноваження видавати нормативно-правові акти відповідний державний орган і мав. Так, ст. 26 Закону «Про Національний банк України» [132] надає Національному банку повноваження видавати нормативно-правові акти з питань, віднесених до його компетенції. Але відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК забезпечення може встановлюватися законом або договором. Тому встановлення неустойки актами Національного банку мало б законну підставу тільки тоді, коли законом було б прямо передбачене таке право Національного банку. Тим часом п. 3 глави 4 розділу III Положення про механізм рефінансування банків України була встановлена пеня в розмірі 0,5 відсотка простроченої заборгованості за кредитом «овернайт» за кожний день прострочення. З огляду на це також не повинні були прямо застосовуватися, наприклад, п. 4.1.2.-4.1.4 Примірного договору на здійснення реєстратором реєстрації застав нерухомого майна, крім випадків, коли неустойка, передбачена цими пунктами, включена до змісту договору і набула статусу встановленої договором, а не підзаконним нормативним актом.