Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
8. Значно більша визначеність щодо правової природи неустойки характерна для Господарського кодексу. По-перше, із ч. 1 ст. 216 ГК випливає чітке розуміння відповідальності як застосування господарських санкцій. Різновидом господарських санкцій є штрафні санкції. Штрафні санкції визначаються в ч. 1 ст. 230 ГК [42] як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов’язання. Це дає підстави поширювати на неустойку всі положення Господарського кодексу щодо відповідальності.
9. Господарський кодекс не передбачає сплати неустойки шляхом передання майна, що виключає встановлення неустойки у вигляді обов’язку боржника, що порушив зобов’язання, передати майно на підставі ч. 1 ст. 549 ЦК.
10. Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає жодного із цих різновидів. Частина 2 ст. 549 ЦК особливістю штрафу визнає те, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежне виконаного зобов’язання. Можна говорити про те, що визнання такої особливості штрафу не повністю погоджується з теорією. Але вступати в дискусію з законодавцем, який уже використав своє суверенне право з приводу предмета дискусії, було б нецивілізованим. Тому в розумінні штрафу треба слідувати законодавцеві. Коли ж сторони в договорі назвали штрафом неустойку, що не відповідає ч. 2 ст. 549 ЦК, це не повинне бути підставою для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Просто в таких випадках треба говорити про встановлення неустойки, а не штрафу.
11. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Такого розуміння пені належить додержуватись при укладенні договорів та вирішенні спорів. Проте не може бути підставою відмови в задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення виконання іншого (а не тільки грошового) зобов’язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК.
12. Завжди, коли обов’язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові в зв’язку з порушенням зобов’язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід використовувати термін «неустойка».
13. Частина 4 ст. 231 ГК передбачає встановлення в договорі неустойки у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання залежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів, робіт, послуг, що передаються, виконуються чи надаються відповідно до договору. Треба прагнути додержуватись цих правил. Але ж на стадії розгляду спору не можуть бути визнані недійсними умови договорів про неустойку, розмір якої встановлено іншими, ніж названі, способами, якщо тільки відповідні умови мають ознаку формальної визначеності.
14. Якщо неустойка встановлена у відсотку до суми зобов’язання, сторони вільні у визначенні бази (суми), з якої обчислюється сума неустойки, хоча б ця база була визначена законом, крім випадків, коли не допускається відступлення від закону в силу ч. 3 ст. 6 ЦК. Такою базою може бути сума, що обчислюється з ціни, за якою провадяться розрахунки між сторонами, або сума, визначена на основі роздрібної ціни, яка погоджена сторонами та за якою оптовий покупець буде в подальшому здійснювати реалізацію товару або яка встановлена в порядку державного регулювання цін; сума зобов’язання з відрахуванням податку на додану вартість, акцизного збору, інших видів податків, що зменшують обсяг об’єкта оподаткування продавця або особи, яка виконує роботи, надає послуги, або без урахування таких податків. Якщо ж база для обчислення неустойки, встановленої у відсотках, у договорі не визначена, неустойку слід обчислювати по-різному в залежності від характеру порушення та змісту відносин сторін. Пеня за порушення строку виконання грошового зобов’язання повинна розраховуватись, виходячи із грошової суми, сплата якої прострочена (до цієї суми входить і податок на додану вартість та акцизний збір, що включається до ціни товару, робіт, послуг). У тих же зобов’язальних правовідносинах пеня за прострочення передання товарів, виконання робіт, надання послуг повинна визначатись із вартості товарів, робіт, послуг без врахування податку на додану вартість, якщо інше не передбачено договором. Для застосування іншої бази обчислення неустойки повинна бути спеціальна правова підстава. Роз’яснення про те, що фінансові санкції, що застосовуються на підставі ст. 23 Закону «Про захист прав споживачів» [215], обчислюються з цін, за якими господарюючий суб’єкт одержав товари від постачальників (без включення в них заставної ціни склотари), не може поширюватися на цивільно- правові відносини.