Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Положенням про порядок підготовки, організації та проведення міжнародних конкурсів у сфері приватизації в Україні [317] зазначений внесок іменується «заставою серйозності», а в п. 4.2. Положення про порядок проведення в Першій фондовій торговельній системі аукціонів з продажу за грошові кошти пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі [334], — гарантійним внеском. Усе це — спеціальні правові конструкції, встановлені нормами законів і в передбачених ними межах — підзаконними актами і покликані стимулювати належне виконання зобов’язань. У разі відмови переможця конкурсу, аукціону від придбання відповідного об’єкта приватизації зазначений грошовий внесок йому не повертається.
Положенням про порядок підготовки та проведення відкритих торгів [327] передбачене внесення тендерної гарантії, яка вноситься претендентом як засіб забезпечення сумлінності додержання ним своїх пропозицій. Тендерна гарантія також підлягає заліку у рахунок платежів, які зобов’язаний здійснити переможець конкурсу, а іншим учасникам відкритих торгів вона повертається (п. 69, 72 Положення [327]).
Спеціальні правові конструкції, покликані стимулювати належне виконання зобов’язань, передбачені також деякими іншими нормативно-правовими актами, особливо тими, що регулюють порядок проведення аукціонів, прилюдних торгів, тендерів, конкурсів.
8. При укладенні договору включення в його зміст умови про забезпечення, пов’язане з певними труднощами. Обережний суб’єкт завжди заперечує проти встановлення щодо нього заходів забезпечення виконання майбутнього зобов’язання і надає перевагу тому, щоб поставити під загрозу навіть перспективу укладення договору. Такому суб’єкту слід запропонувати першому виконати зобов’язання. Сторона, що виконує зобов’язання другою, повинна погодитися на встановлення заходів забезпечення для неї. Жорсткість заходів забезпечення, на які ця сторона погоджується, свідчить про її серйозність як ділового партнера. Але, доводячи свою солідність як ділового партнера, слід виявляти обережність: застава єдиної квартири, яка знаходиться у власності громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності, за відсутності коштів для придбання іншої — це жест розпачу, а не ознака солідності такої людини як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо ж суб’єкт претендує на те, щоб інша сторона першою виконала зобов’язання, і при цьому відмовляється надати будь-яке забезпечення виконання ним власних обов’язків, хоч інша сторона погоджується на встановлення відстрочення виконання, укладення договору буде пов’язане з великим ризиком для сторони, що погодилась виконати зобов’язання першою.
9. Закон, за загальним правилом, лише допускає можливість встановлення договорами заходів забезпечення виконання зобов’язань. З’явилася, однак, законодавча практика, що приписує включати до договорів заходи забезпечення виконання зобов’язань як їх обов’язкові умови (треба думати, що відповідно до ст. 638 ЦК вони повинні вважатися істотними умовами). Це передбачено ст. 1 Закону «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» [131].
Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону «Про страхування» [180] страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) у вигляді сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої «визначається умовами договору страхування». Зазвичай узяте в лапки формулювання в практиці розуміється як таке, що покладає обов’язок встановлювати таку неустойку (штраф, пеню).
Стаття 547. Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання
1. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.
2. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
1. Стосовно правочинів щодо забезпечення виконання зобов’язання встановлюється обов’язкова письмова форма. Цей правочин може бути включений безпосередньо до змісту договору, на підставі якого виникає зобов’язання, що забезпечується. Навіть стосовно іпотечного договору, що передбачає погодження сторонами багатьох умов, частина четверта ст. 18 Закону «Про іпотеку» [197] передбачає, що іпотечний договір і договір, що обумовлює основне зобов’язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Не виключається також підписання сторонами окремого договору, що передбачає заходи забезпечення виконання зобов’язання і буде підставою виникнення додаткового зобов’язання. Необхідність укладення окремого договору, яким встановлюється забезпечення виконання зобов’язання, що виникло на підставі іншого договору, може бути викликана, зокрема, різним складом учасників цих договорів. Зазвичай укладається окремий договір про встановлення таких заходів забезпечення виконання зобов’язання, як порука, застава, завдаток. Окремим документом оформляється гарантія. Умови про забезпечення виконання зобов’язання неустойкою зазвичай включаються в договір, на підставі якого виникає зобов’язання, що забезпечується.