Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
21. Оформлення актів здачі-приймання за встановленою формою на посвідчення виконання зобов’язань передбачено Положенням про формування і виконання Національної програми інформатизації. Встановлено також, що датою виконання зобов’язань виконавцем за контрактом є дата затвердження замовником акта здачі-приймання (Порядок організації та виконання робіт за контрактами (договорами) — додаток 4 до Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації [290]).
22. Законодавство не встановлює вимоги про обов’язкове посвідчення документом, що підписується сторонами договору, факту одержання послуг, які надаються постійно протягом встановленого договором часу, якщо тариф, за яким провадиться оплата послуг, не допускає диференціації розміру оплати в залежності від інтенсивності користування послугами. Так, передання наймодавцем (орендодавцем, лізингодавцем) об’єкта найму (оренди, лізингу) наймачеві (орендареві, лізингоодержувачеві) на встановлений договором строк не вимагає щомісячного чи щоквартального складання акта про надання послуги. Не вимагає складання такого акта надання комунальних послуг, якщо не використовуються відповідні прилади обліку, і сума плати за послуги в кожному розрахунковому періоді не змінюється.
Якщо ж оплата послуг провадиться з урахуванням інтенсивності користування послугою (частоти, тривалості користування послугами протягом певного періоду часу, кількості одержаної енергії, води тощо), виникає необхідність підписання сторонами договору документа, що підтверджує факт одержання послуги. Часто це неможливо або організаційно недоцільно. Зокрема, надання послуг електрозв’язку (міжміського, міжнародного, мобільного телефонного зв’язку) обліковується підприємством зв’язку за допомогою сучасної електронної техніки. Навряд чи доцільним було б за таких умов установлювати правило про необхідність щомісячного підписання підприємством зв’язку та абонентом відповідних актів. З іншого боку, явно недостатнім є пред’явлення підприємством зв’язку в разі спору в суді рахунків на оплату, що направляються абонентам. У подібних випадках повинні бути представлені підписані відповідними посадовими особами підприємства зв’язку документи первинного обліку, в яких відображаються дані про обсяг наданих послуг. Крім того, доцільно було б встановлювати в договорах, що одержувачеві послуги (абоненту) надається право оскаржити факт одержання послуг та їх обсяг протягом певного строку після одержання від того, хто надає послугу, рахунку на оплату (з додатком до нього у відповідних випадках документів, які містять конкретні дані про асортимент і кількість послуг). Варто було б також передбачати, що у випадках, якщо одержувач послуги не оскаржив факт одержання послуг протягом встановленого строку, асортимент і обсяг послуг вважаються підтвердженими тим, хто одержує послугу.
23. Документи первинного обліку, що посвідчують факти виконання зобов’язань (факти неналежного виконання зобов’язань) мають одночасно і цивільно (приватно)- правове, і публічно-правове значення. Вони повинні зберігатися підприємствами, установами, організаціями протягом трьох років, якщо інший строк не встановлений законодавством (ч. З ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [137]). При виникненні суперечностей, спорів, слідчих і судових справ вони підлягають зберіганню до винесення остаточного рішення. Це передбачено ст. 315 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів [328].
ГЛАВА 49 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
§ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов’язання
1. Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
2. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
1. Цивільне законодавство України не визначає поняття способів (видів, заходів) забезпечення виконання зобов’язань, не формулює розгорнених загальних правил, що стосувалися б усіх можливих способів (видів, заходів) забезпечення виконання зобов’язань. У ч. 1 ст. 546 ЦК називаються шість способів забезпечення виконання зобов’язань: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Частина 2 ст. 546 ЦК передбачає можливість встановлення інших видів забезпечення виконання зобов’язань лише договором або законом. Однак відсутність розгорнених загальних правил, що регулюють відносини з приводу забезпечення виконання зобов’язань, відсутність нормативного визначення способів забезпечення виконання зобов’язань означає, що правові конструкції, які спрямовані на забезпечення виконання зобов’язань, але виходять за межі ст. 546 ЦК, можуть встановлювати будь-які державні органи, що одержали правотворчі повноваження, в межах цих повноважень. Враховуючи це, немає підстав заперечувати чинність норм не лише законів, а й під- законних актів, якими встановлюються спеціальні правові конструкції, покликані забезпечити виконання відповідних зобов’язань тільки на тій підставі, що ст. 546 ЦК не передбачає можливості встановлення підзаконними актами способів забезпечення виконання зобов’язань. Такі правила мають чинність, оскільки ними встановлюються спеціальні правові конструкції, а не способи забезпечення виконання зобов’язань, як вони розуміються в ст. 546 ЦК.