Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
81 Книга пророка Аввакума 2: 1.
(1) Ідеться про другий подвиг Геракла (тр.НракАцс,) - знищення стоголової Лернейської гідри. Образ Геракла стає популярним в українській літературі від початку XVII ст. [див., наприклад: Копистенський 3. Друга передмова до «Бесід св. Івана Златоуста на 14 послань св. ап. Павла» // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 57]. У європейській бароковій літературі Геракл, який перемагає гідру, символізував Христа [див.: Nowicka-JezowaA. Jan Andrzej Morsztyn і Giambattista Marino. Dialog poetow europejskiego baroku. - Warszawa, 2000. - S. 220-221]. Старі українські письменники так само залюбки порівнювали Христа з Гераклом (Геркулесом) [див., наприклад: Га-лятовський І. Ключ разумѣнія. - Київ, 1659. - Арк. 85; ГалятоеськийІ. Месія правдивый. -Київ, 1669. - Арк. 452; Радивиловський А. Вѣнец Христов. - Київ, 1688. - Арк. 452].
(2) Іолай (гр. ІдАаос,) - супутник та візник Геракла.
Р) У грецькій міфології сирени - це морські чудовиська, напівжінки-напівптахи, що мешкали на острові десь між Італією та Сицилією. Словник Памви Беринди пояснює слово "сірены" так: "див морскій, до пояса стан панянскій, а далѣй рибѣй" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 454]. Сирени зваблювали мореплавців на погибель своїми чарівними голосами. Сирени - надзвичайно поширений бароковий образ світових зваб. Досить пригадати панегірик Стефана Яворського «Pelnia nieubywai^cey chwaly», де один з розділів має назву «Ulysses inter syrenes...» [див.: jaworski S. Pelnia nieubywai^cey chwaly. - Kiiow, 1691. - K. 24-25], або яскравий пасус у «Театроні» Івана Максимовича: "...тѣм поучаєт Сократ: похоти плотскія, аки сирены морскія, должно преходить на образ Улисса, вложивши он в ушеса своя воск, безбѣдно преиде по водах их пѣнія" [Максимовичі. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 115]. Крім того, сирени - популярний емблематичний образ. Див., наприклад, 577-ий малюнок
зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Сирена морская» (підпис: "Сверху красна, снизу безобразна") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 146-147].
(4) Ідеться про сім смертних гріхів: "1. Чревообьяденіє. 2. СтудодВяніе. 3. Сребролюбіє.
4. Гнѣв. 5. Уньїніє. 6. Тщеславіє. 7. Гордость" [МогилаП. Собраніє краткія науки о артикулєх вѣры. - Почаїв, 1783. - Арк. 57]. Можуть бути й інакші їхні реєстри. Наприклад, персонажами містерії Йоасафа Горленка «Брань...» виступають Гордость, Лакомство, Блуд, Зависть, Обжирство, Гнѣв, Лѣность [див.: Горленко И. Брань честних седми добродВтелей з седми грѣхами смертними...// Святитель Иоасаф Горленко, єпископ Белгородский и Обоянский (1705-1754). Материалы для биографии, собранные и изданные кн. Н. Д. Жеваховым. - Киев, 1907. - Ч. II: Святитель Иоасаф и его сочинения. -
С. 183-212]. Так само в Інокентія Винницького: "Пыха, лакомство, нечистота, заздрость, обжирство, гнВв, лѣнивство" [Винницький І. Катихисіс, албо Наука христіанскія. - Унів, 1685.-Арк. 67 (зв.)].
(5) Неточна цитата з Книги Псалмів 13 (14): 1. Пор.: Щ/иерзйішсА въ нлчин<жі'и^ъ.
(6) Життя як морська мандрівка - один із найпоширеніших образів української барокової літератури. Пор., наприклад: "Та між тими нерозумними, що ведуть кораблі до загибелі, є також обізнані зі справою, які плинуть у безмежному океані бурхливого життя: ось Одіссей і Орфей, яких не ввели в оману сирени своїм згубним співом, які не втратили розум від чарів Цірцеї, які проїхали безпечно між Сціллою і Харібдою розбурханих пристрастей і досягли порту щастя" [Доегалееський М. Поетика (Сад поетичний). - Київ, 1973. - С. 383; див. також: Kalnofoyski А. ТЕратоиругц^а. - Kiiow, 1638. - S. 214; BaranowiczL. Lutnia Apollinowa. - Kiiow, 1671. - S. 25; Jaworski S. Pelnia nieubywai^cey chwaly. - Kiiow, 1691. - K. 24; РадивилоеськийА. Вѣнец Христов. - Київ, 1688. - Арк. 105, 106 (зв.), 161 (зв.)-
171 (зв.), 222; ТупталоД. Руно орошенноє. - Чернігів, 1680. - Арк. 94-95; Максимовичі. Царскій путь креста Господня. - Чернігів, 1709. - Арк. 149-152, 171-175 (зв.); Сѣмя слова Божія. - Почаїв, 1772. - С. 260, 361].
(7) Книга Псалмів 123 (124): 7.
(8) Книга Псалмів 22 (23): 2.
<9> Ідеться про звернені до св. ап. Петра Христові слова: "І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою" (Євангелія від св. Матвія 16: 18), - що їх знаний іспанський бароковий письменник Бальтасар Граціан називав "святою дотепністю" ("delicadeza sacra") [див.: ГрасианБ. Остроумие, или Искусство изощренного ума// Испанская эстетика: Ренессанс. Барокко. Просвещение / Пер. с испан.; сост., вступит. статья А. Л. Штейна; коммент. А. Л. Штейна и Н. В. Брагинской. - Москва, 1977. - С. 368], тобто "концептом". У поетичному переказі Івана Максимовича цей євангельський епізод постає таким: "И привед Петра Андрей пред Господнє лице, / На него же возрѣвши Христос рече сице: / Ты Сімон сын Іоннин будеш нареченный / Кіфа, си єст Петр или, камень освященный. / Хощу в основаніє тя употребити,/ Церкви моє во первый столп тя положити..." [Максимовичі. Алфавит собранный, риѳмами сложенный. - Чернігів, 1705. - Арк. 88 (зв.)].