Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
51 Див.: Євангелія від св. Луки 23: 33-34; Євангелія від св. Івана 19: 18. Пор.: "Сый врач, Христе, исцѣли страсти сердца моєго" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. - Київ, 1739. -Арк. 17(зв.)]; "...на врача Господа начах уповати" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 184]; "...Христос єст лѣкарь добрый и хитрый, што без ніякых лѣкув и зѣля, коли єму єст воля, может исцѣляти" [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. - Ньиредьхаза, 2006. - С. 58].
52 Ідеться про Івана Богослова (пом. між 98-117 pp.) - апостола з 12-и, євангеліста, улюбленого учня Христа, автора Євангелії, трьох послань та пророцької книги «Апокаліпсис».
53 Книга Псалмів 142 (143): 10.
54 День Святої Тройці, кондак по 6-ій пісні, глас 8-ий. Пор.: "Егда снизшед языки слія".
55 Переробка ірмосу 7-ої пісні канону утрені П'ятдесятниці. Насправді ці слова звучать так: "Согласная возшумѣ органская пѣснь, почитати златосотворенный бездушный истукан". Тим часом Сковорода двічі (в діалогах «Разглагол о древнем мірѣ» та «Потоп зміин») стверджував, що тут доречніше було б співати: "Разгласная возшумѣ...".
56 За часів Сковороди циркуль символізував справедливість та передбачливість. Наприклад, у збірці «Емвлемы и сѵмволы избранные» («Symbola et emblemata»), з якої Сковорода скопіював цілу низку малюнків, циркуль потрактовано так: "Цыркул - знак справедливости, предусмотрѣнія, прозорливосте" [Емвлемы и сѵмволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. - С. LV; пор.: Picinellus Ph. Mundus symbolicus. - Coloniae Agrippinae, 1729. - T. 2. - P. 167-168].
57 Старі латинські приказки: "Quot capita, tot mentes" чи "Quot homines, tot scientiae" [див.: Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. C. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 301] (їхні українські відповідники: "Кожда голова свій розум має" [Франко, № 6272]; "Скільки голів, стільки й умів" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період/ Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Баїмут. - Київ, 1963. - С. 319]), - привертали пильну увагу філософів і богословів XVII-XVIII ст. Наприклад,
Феофан Прокопович у своєму курсі натурфілософії, читаному студентам Києво-Мо-гилянської академії, говорячи про винятковість людини в ланцюгові творива, зазначав таке: "Людина... не обділена нічим, бо, як пише Горацій (Розмови, кн. І, сатира 1): 'Скільки тисяч голів, стільки існує й професій' та Персій у сатирі 5: Тисяча видів людей і речей, навик же -різноманітний, кожен бажає для себе свого й не єдиним бажанням живеться'" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 185-186; пор.: КониськийГ. Моральна філософія, або Етика// КониськийГ. Філософські твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 1. - С. 408]. Мотив "людських разнопутій" мав значне поширення і в тогочасній українській поезії. Варто пригадати хоча б вірші Лазаря Барановича ("Ieden to, drugi со innego umie, / Nie wszystko w iednym zlozono rozumie" [BaranowiczL. Lutnia Apollinowa. - Kiiow, 1671. - S. 114]) або Івана Максимовича ("Тысягц людских лиц разно всѣх упражненіє, / Кождо своих игцет, всѣх разно хотеніє" [Максимович I. Ѳесщэоѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 86]). Зрештою, тема простоти істини та складності (розмаїтості) заблудів у європейській традиції належить до числа "вічних". "Адже злагода з природою - це порядок та визначеність, бо й сама природа є порядком і впорядкованістю. Тим часом невпорядкованість, - наче той пісок, про який казав Піндар, 'перевершує числення', отже, відступи від природи не мають ні межі, ні числа; виказати істину про предмет можна тільки одним способом, а збрехати про той самий предмет можна як завгодно. Ритми в гармонії пов'язані певною закономірністю, а недоладності, яких припускається людина в грі на лірі, в пісні, в танці, не надаються до жодного обрахунку" (Плутарх. Застільні бесіди. Кн. 8. IX, 732е) [Плутарх. Застольные беседы. - Ленинград, 1990. - С. 157]. "Ніщо матеріальне й тілесне, - писав також Оріген (Про молитву, 22), - не має в собі єдності й простоти: матеріальні й тілесні предмети, за допомогою яких ми засвоюємо єдність та простоту, насправді є роздрібленими, роз'єднаними й розділеними на багато частин, які не мають між собою жодної єдності. Простим і нескладним є тільки все добре, тим часом зло - многолике; проста й нескладна істина, многолика тільки брехня..." [О молитве и Увещание к мученичеству. Творения учителя Церкви Оригена / Пер. с примеч.