Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
— Ну звісно, люба, якщо я зможу допомогти…
— Чудово! Бо з Артуром так важко… Він, схоже, гадає, що я взагалі не повинна втручатися. Я розумію, це дуже прикро і таке інше, але ж я не знаю, хто та дівчина… Коли ви побачите її, то одразу збагнете, чому я кажу, що вона якась не така.
Затамувавши подих, міс Марпл вийшла з машини Бентрі; дверцята їй відчинив шофер. На сходах її зустрів здивований полковник Бентрі:
— Міс Марпл? Е-е… дуже радий вас бачити.
— Мені зателефонувала ваша дружина, — пояснила міс Марпл.
— Чудово! Просто чудово! З нею хтось має побути, а то вона не переживе. Доллі тримається добре, але ж ви знаєте, як воно…
Цієї миті з’явилася місіс Бентрі й вигукнула:
— Вернись і поснідай, Артуре! Бекон захолоне.
— Я гадав, це приїхав інспектор, — пояснив полковник.
— Він буде дуже скоро, — сказала місіс Бентрі. — Тому вернись і швиденько поснідай. Це тобі треба.
— Доллі, тобі теж не завадить поснідати.
— Я за хвилинку прийду, — пообіцяла місіс Бентрі. — Не стій, Артуре.
Полковника Бентрі випровадили до їдальні, мов неслухняну дитину.
— А тепер ходімо, — переможно промовила місіс Бентрі й швидко рушила довгим коридором до східного крила будинку. Біля дверей бібліотеки на варті стояв констебль Полк. Він владно загородив місіс Бентрі дорогу.
— Боюся, мадам, сюди нікому не можна. Так наказав інспектор.
— Дурнищ, Полк, — відповіла місіс Бентрі. — Ви ж добре знаєте міс Марпл.
Констебль Полк заперечувати цього не став.
— Вона має оглянути труп, це дуже важливо, — правила своєї місіс Бентрі. — Не будьте таким упертим, Полк. Зрештою, це моя бібліотека чи не моя?
Констебль вдався. Це було у нього в крові — звичка поступатися перед дрібним дворянством. Зрештою, подумав він, інспекторові не ковче про все знати. .
— Тільки ні до чого не торкайтесь і нічого не беріть у руки, — застеріг Полк.
— Ну звісно. Ми знаємо. Якщо хочете, можете ввійти з нами й самі пересвідчитись, — нетерпляче відрубала місіс Бентрі.
Констебль Полк цим дозволом скористався. Власне, він цього й прагнув. Місіс Бентрі урочисто провела свою подругу через усю бібліотеку до великого старомодного каміна й там драматично сказала:
- Ось!
Міс Марпл одразу збагнула, чому подруга назвала дівчину якоюсь не такою. Бібліотека була дуже типова для її власників. Велика, обшарпана, безладна, з великими просидженими кріслами; на масивному столі валялися люльки, книжки, ділові папери. На стінах — гарні давні сімейні портрети та поганенькі , акварелі вікторіанської доби, кілька картин із сценами полювання, задуманих у гумористичному плані. В кутку — велика ваза з квітами. Сама кімната темна, якась невиразна, занедбана. Все тут лежало давно, мало своє призначення й давні традиції.
А впоперек вичовганої’ ведмежої шкури перед каміном виднілося щось чуже, страшне й водночас трагічне. То було тіло дівчини з неприродно білим волоссям, зачесаним назад і викладеним чудернацькими кільцями та кучериками. ЇЇ худенька постать була одягнена в білу атласну вечірню сукню з блискітками й глибоким вирізом на спита. На обличчі багато косметики — товстий шар пудри якось безглуздо виділявся на посинілому й опухлому виду, туш із вій густою плямою впала на спотворені шоки, а жирио наведеш червовою помадою губи скидалися на рану. Нігті на руках і ногах покриті яскраво-червоним лаком. Взута дівчина в дешевенькі сріблясті сандалі Ця простенька, позбавлена смаку, крикливо одягнена фігурка являла собою цілковиту протилежність солідному, старомодному затишку б полковника Бентрі.
— Тепер ви бачите, що я мала на увазі? Вона якась не така, — притишено мовила місіс Бентрі.
Міс Марпл кивнула головою, уважно й замислено дивлячись на розпростерте тіло. Потім тихо озвалася:
— Вона дуже молода.
— Атож, здається, молода. - Місіс Бентрі мала такий здивований вигляд, ніби щойно зробила відкриття.
Перед будинком загальмувала машина.
— Це приїхав інспектор! — похопився констебль Полк.
Щоб не вбвти в ньому безмежну віру в порядність дворян, місіс Бевтрі відразу рушила до дверей. Міс Марпл поспішала за нею.
— Все буде гаразд. Полк. Констебль із полегкістю зітхнув.
2
Поквапно ковтаючи запитий кавою останній шматочок грінки з помздлом, полковник Бентрі вибіг у вітальню і побачив, полковника Мелчетта, начальника поліції графства, що саме виходив з машини: вслід за ним із дверцят з’явився інспектор Слек. Мелчетт і Бентрі були друзі. Слека начальник поліції брав з собою вкрай-рідко- —той, всупереч своєму прізвищу*, був енергійний, метушливий і не дуже зважав на почуття людей, а надто простих.