Крабат
- Автор: Пройслер Отфрид
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 966-663-196-2
- Переводчик: Владимир Василюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Крабат». Краткое содержание книги:
«Крабат» — кращий твір Отфріда Пройслера — одного із найпопулярніших сучасних німецьких письменників.
— Хто?
— Та, про яку ти думаєш останнім часом. Ми ж не сліпі, бачимо, що одна особа закрутила тобі голову — уві сні, а може, й наяву… Хочеш, допоможу зустрітися з нею. Знаю один спосіб, ну, розумієш, із власного досвіду… — І роззирнувшись довкола, прошепотів Крабатові на вухо: — Тільки назви її ім'я — і все піде, як по маслу…
— Годі! Мелеш казна-що! Працювати заважаєш!
Уночі Крабатові приснився той самий сон. Знову вони з конторкою йдуть серед крислатих дерев. Теплий літній день. Ось вони вийшли на галявину, прямують далі. Враз чорна тінь промайнула над ними. Крабат хутенько накрив канторку своєю курткою. «Мерщій ходімо звідси! Він не повинен побачити твого обличчя!» Взявшись за руки, вони побігли назад у затінок дерев.
Крик яструба, пронизливий, гострий, наче ножем уцілив у його серце. І він прокинувся…
Увечері Майстер покликав Крабата до себе. Ставши перед ним і відчувши на собі погляд його єдиного ока, хлопець запідозрив щось лихе.
— Хочу з тобою поговорити. — Мірошник сидів у кріслі, наче суддя, схрестивши руки на грудях, з закам'янілим обличчям. — Ти, Крабате, знаєш, що я покладаю на тебе великі надії. Ти багато чого з таємної науки вже опанував. Не кожному це під силу. Проте останнім часом я засумнівався в тому, чи можу тобі довіряти. У тебе з'явилися якісь таємниці. Ти щось приховуєш від мене. Може, краще ти добровільно, без примусу, про все мені розкажеш. Скажи відверто, що тебе непокоїть? Подумаємо разом, як тобі допомогти! Ще є час!
Крабат жодної миті не вагався з відповіддю.
— Мені нема чого сказати тобі, Майстре!
— Насправді нема чого?
— Авжеж! — впевнено підтвердив Крабат.
— Тоді йди! Дивись, а то потім пошкодуєш!
У сінях на нього чекав Юро. Він потяг його до себе на кухню, замкнув двері.
— Я маю дещо для тебе, Крабате!
Юро сунув йому в руку якусь річ: то був маленький, сухий корінець, прив'язаний до потрійної нитки.
— На, повісь на шию, а то накладеш головою за свої сни.
Здогад
Після тієї розмови Майстер почав виказувати Крабатові свою прихильність. За будь-якої нагоди вирізняв його з-поміж інших, хвалив за звичайнісінькі речі. Наче прагнув переконати, що не тримає зла на нього. Доки одного вечора не перестрів Крабата в коридорі, коли всі решта вже вечеряли.
— Як добре, що я тебе тут побачив! — почав Майстер. — Іноді бувають такі хвилини, коли тебе огортає препаскудний настрій. Тоді можна наговорити купу всяких дурниць. Пам'ятаєш ту розмову в моїй кімнаті? Безглузда балаканина! Чи не так? — І не чекаючи відповіді, повів далі у тому самому тоні: — Мені шкода, що ти сприйняв усе за щиру правду! Я знаю, ти славний хлопець! Мій найкращий учень і надійний, як ніхто.
Крабатові стало ніяково. Чого хоче від нього Майстер?
— Сказати коротше, я хочу тобі довести, як я до тебе ставлюся! Зроблю для тебе те, чого для інших іще ніколи не робив. Найближчої неділі я звільняю тебе від роботи. Можеш іти куди душа бажає: до Маукендорфа, Шварцкольма або Зайденвінкеля — байдуже. Повернешся лише в понеділок уранці.
— А чого мені туди йти? — здивувався Крабат. — Що я там загубив?
— Там шинки, кав'ярні! Багато дівчат — танцюй собі до знесилля!
— Ого! Мені й на думку таке не спадало. Чим я кращий за інших?
— Хочу винагородити тебе за твої старання, за успіхи в навчанні. Ти цього заслужив!
Недільного ранку, коли мірошниченки йшли на роботу, Крабат і собі до них долучився. Проте Ганцо відвів його вбік.
— Не знаю чому, але Майстер тобі вихідний дав. І передати велів: не хоче тебе бачити раніше, ніж завтра вранці. Йому, сказав, усе відомо.
— Так, відомо, — промурмотів Крабат.
Він одягнув свою святкову куртку і вийшов з будинку. Хлопці працювали, як і кожної неділі.
Крабат присів за повіткою на траву. Треба поміркувати. Майстер розставив йому пастку. Це ясно. Тільки б не втрапити до неї! Він, звісна річ, може йти куди завгодно, лишень не до Шварцкольма. А найкраще було би провалятися тут на сонці цілий день. Але тоді Майстер запідозрить, що його план розгадано. Ні, треба йти! До Маукендорфа. А Шварцкольм обійти манівцями.
А може, й так неправильно? Чи не розумніше йти через Шварцкольм — це найкоротший шлях до Маукендорфа. Але з канторкою не стрічатися: це очевидно.
Проказавши закляття, він подумки звернувся до дівчини: «Канторко! Це — я, Крабат! Благаю тебе в жодному разі не виходити сьогодні з хати! Й у вікні не показуватись. Пообіцяй це!»