Тієї вогняної ночі: Чорнобильська сповідь [calibre 4.14.0]

зустріч з коханням.

Так, він зустрів її. Надію. Таке ймення має дівча із

задирикуватими смішинками в очах, водночас ніжне, тендітне: Надія. Дівча, дівчисько. Йому до плеча. Ще рости-зростати. А

він цілком дорослий, невдовзі — офіцер. Тепер є кого захищати, високо і обережно підійняти на руках. Ту, в яку закохався

раніше, ніж побачив. А побачив на новорічному вечорі.

Снігуронька!

Так і напише: «Мені здається, я знаю тебе давно». Зразу ж

після зустрічі, в ніч на перше січня, писатиме Володимир

Надійці перший лист. Як усе зміниться! Тепер він зуміє писати

листи швидко, слова лягатимуть на папір вільно, без перешкод.

Мов теж чекали, дочекалися свого часу. Писатиме їй всюди. На

навчаннях, на чергуванні, в автобусі, коли вже ось-ось їхня

зустріч. Писатиме, сидячи з нею за одним столом. Але це буде

згодом, коли вона стане його дружиною.

Поки що в училищі поспішає до випуску третій, завершальний

рік їхнього навчання. Невдовзі державні іспити. Та до них —

стажування. В Києві. Можна буде добре познайомитися з містом, про яке знає від рідних, від Віри Романівни. Одне засмучує: їхати — отже, розлучатися з Надійкою. Їй ще довго вчитися в

музичному, цілих два роки. Володя вже освідчився в коханні. В

листі. І тепер, теж на сторінках листа, запевняє: «У мене дві

душі, твоя і моя. І не можна їх розділити. Це наша душа».

Двадцять дев’ятого березня курсант-стажер Правик прибуває до

Києва, до загону воєнізованої пожежної охорони №1. Пощастило: це Печерськ, звідси близько до мостів через Дніпро, і тут

зовсім поруч задумливі парки над схилами, пам’ятник Слави, Києво-Печерська лавра.

Стажування тривало квітень, травень — два місяці. Шістдесят

днів. Як інспектор державного пожежного нагляду Володимир

Правик обстежив тридцять один об’єкт: інститут

«Атоменергобудпроект» і плавальний басейн «Юність», Будинок

побуту і заповідник «Києво- Печерська лавра»... Школи, дитсадки, лікарні відвідував не по одному разу.

Виконуючи обов’язки начальника другої чати ВПЧ-1, стажер

Правик узяв участь в гасінні чотирьох пожеж. Шістнадцять разів

виводив особистий склад на практичні навчання, ще тринадцять

керував політнавчанням. На його особистому рахунку інструктажі

населення, спортивні змагання, випуск «бойових листків».

Чи не забагато для двох місяців? Ні, не забагато для

молодого фахівця, який весь поринув у світ своєї професії.

А кохання?..

Весна, каштани квітнуть, на Печерську такі запаморочливі

пахощі липи... Київ готується до свого 1500-річчя. Вабить

можливість охопити поглядом і душею неповторність міста, неповторність свята. Проте не менш владні, ніж ця спокуса, справи стажера. Здебільшого вкрай прозаїчні.

Стажерський звіт суто офіційний. Доданий до нього щоденник

стажування, на перший погляд,— теж. Але все-таки це —

щоденник. Особистість дається взнаки в стилі записів, які вони

не лаконічні. Невимушеність почуттів засвідчує почерк: старанні рядки подекуди поспішають, зразкова акуратність