Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Поряд з колективною власністю на основні засоби виробництва у первісній громаді існувала індивідуальна власність на знаряддя праці. Кожен мисливець сам виготовляв собі всі необхідні знаряддя полювання: спис, лук, стріли, сильця, пастки тощо, а також знаряддя обробки мисливської здобичі: скребачки, різці, ножі та ін. Вони були найбільш ефективними, пристосованими до індивідуальних особливостей мисливця. До того ж мисливець з часом звикав до свого знаряддя, пристосовувався до нього або сам пристосовував його до своїх звичних способів користування. Однак власність на знаряддя праці та деякі речі побуту у первісній громаді не були основою налагодження суспільних відносин, тому що вони частіше за все і найефективніше використовувалися у колективному виробництві.

Таким чином, принципи розподілу життєдайних продуктів та предметів побуту і характер власності на основні засоби виробництва не дають підстави для економічної диференціації та економічного спошукання у первісній громаді. Проте “соціальна диференціація” у громаді існувала. Тут, мабуть, краще було б використати вираз “суспільна диференціація”, маючи на увазі індивідуальну неоднорідність членів первісної громади.

У первісних колективах, безумовно, виділялися особи з певними здібностями, такі, наприклад, як мисливці, яким найбільш щастить, вправні майстри по обробці каменю чи кістки, вольові лідери у полюванні, знавці різноманітних методів лікування, пам’ятливі та дотепні оповідачі громадських переказів, різноманітних легенд та байок. Вони складали природний авангард соціального організму громади, не маючи ніяких економічних переваг. Особливо виразно це проявляється відносно прав на здобич серед вправних мисливців. Користуючись повагою і авторитетом серед своїх одноплемінників, вони навіть не брали участі у розподілі здобутої ними продукції, а тим більше не користувалися правом отримання кращої частини здобичі.

Аналіз фауністичних решток по окремих господарсько-побутових комплексах Добранічівського поселення подає наочний приклад характеру і принципу розподілу здобичі між мешканцями окремих жител. За даними складу решток окремих комплексів поселення, щоправда, неможливо напевне встановити, в якому житлі мешкали більш-менш вправні мисливці або вольові лідери громади, але склад кісток у ямах-сховищах біля жител незаперечно свідчить, що врешті-решт здобич на поселенні розподілялася рівномірно. Не знаємо ми, коли і як, у якій послідовності попали кістки до ям-сховищ. Дослідники сперечаються, чи були це м’ясні припаси, чи сховища будівельного матеріалу та сировини для виготовлення знарядь праці і предметів побуту. Але зоологи довели, що у досліджених ямах знайдено кістки від різних кістяків, крім того, різні їхні частини. Складається враження, що мешканці жител “почергово” отримували ті чи інші частини туші тварин або згодом її рештки, що у даному випадку не має важливого значення.