Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 966000103
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, антропологів, усіх, хто цікавиться історією нашої землі.
Краще цей процес вивчений у степовому Побужжі, де саме тоді продовжують існувати анетівські племена у дещо зменшеній кількості, частина яких розселилась на інші території. Водночас намічається зв’язок населення цих територій з рашківськими і молодовськими племенами Подністров’я. Наприкінці льодовикового періоду в Надпоріжжя і Нижнє Подніпров’я проникають племена гінцівсько-боршівського кола.
Не менш складні етноісторичні процеси відбувалися і в Криму. Немає єдності серед дослідників у поглядах на шляхи формування фінальнопалеолітичних шан-кобинських і свідерських індустрій.
За умов інтенсивних демографічних і культурно-історичних процесів в різні періоди пізнього палеоліту на території України виникали і розпадалися господарсько-культурні і культурно-історичні спільності різного рівня: локальні етноісторичні єдності і широкі культурно-історичні області; промислові групи і просторі зони з близькими формами господарської діяльності і побуту. Що стоїть за різними типами груповання археологічних пам’яток і їхньої матеріальної культури? Дослідники по-різному вирішують ці проблеми. Більшість вчених бачить у локальних культурно-історичних єдностях (археологічних культурах) етнічні спільності різного рівня. Широкі культурно-історичні спільності розглядаються як зони так званої лінгвістичної безперервності, коли сусідні громади добре розуміли одна одну, але з віддаленням від центру розходжень у взаємопорозумінні стає все більше.
Значна рухливість населення в пізньому палеоліті, природно, справляла вирішальний вплив на дестабілізацію етноісторичного процесу. Це спричинювало постійне змішування різних етноісторичних спільностей, а тим самим і мов, що призводило до необхідності більш пластичної етнолінгвістичної адаптації. В одних випадках зливалися дві або більше культурні традиції і складалися нові; а в інших — одна спільність асимілювалася іншою. На жаль, археологічні джерела, накопичені до цього часу, вкрай фрагментарні і не дають можливості беззаперечно простежити цей процес на території України в пізньому палеоліті. Це справа майбутніх досліджень. Тому коротко підсумуємо викладене вище.
На ранньому етапі пізнього палеоліту за умов помірного клімату в різних регіонах України на основі переважно місцевого мустьєрського населення починають виникати перші нестійкі етнічні групи населення у Середньому і Нижньому Подністров’ї, в Криму. Пізніше такі спільності виникають у Середньому і Нижньому Подніпров’ї і на Побужжі. З настанням максимального похолодання спостерігається як міграція населення у межах України, так і переселення на територію України аборигенів більш північних областей з Центральної і Східної Європи. В період максимального похолодання в південних областях України формується ряд нових культурно-історичних спільностей на. Нижньому Дністрі, в степовому Побужжі, в Нижньому Подніпров’ї і в Криму. І нарешті, з відходом льодовика знов посилюються міграційні процеси, які призводять до порушення сталої етноісторичної обстановки. Незважаючи на складність і значну рухливість демографічної і етнокультурної ситуації, на території України можна простежити і деякі стабільні етнічні спільності. Це — молодовське населення на Середньому Дністрі і пізніше на Волині, пушкарівсько-межиріцько-добранічівське на Середньому Дніпрі, нижньодністровське та анетівське на Південному Бузі.
Глава 4
Суспільний устрій
Узагальнене відтворення соціально-економічної структури пізньопалеолітичного суспільства надто складне. Більшість дослідників дотримується думки, що пізньопалеолітична людина жила за умов сформованого родового ладу. Трансформація прагромади в ранньопервісну громаду розпочалася, ймовірно, ще в ранньому палеоліті на неандертальській стадії антропогенезу і завершилася з виникненням людини сучасного типу. У деяких випадках, як уже зазначалося, первісні громади могли складатися і раніше, на неандертальській стадії. Однак, як це було доведено П. П. Єфименком та П. Й. Борисковським, остаточно цей процес завершився з початком пізнього палеоліту.
Соціально-економічні відносини в пізньопалеолітичному суспільстві стабілізувалися за умов натурального виробництва життєзабезпечуючих ресурсів за допомогою примітивного мисливського озброєння, що спричинило насамперед необхідність простої кооперації праці всіх членів громади з природним її розподілом між статево-віковими групами. Такий спосіб виробництва, в свою чергу, припускає колективну власність на основні засоби виробництва (передусім на промислову територію) як громадську власність й рівнозабезпечуючий поділ продуктів при соціальній однорідності суспільства.