Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Наявність мисливської здобичі на господарсько-побутових комплексах цих та багатьох інших поселень (кістки мамонта, носорога, зубра, коня, оленів та інших великих стадних тварин) не залишає сумнівів, що полювання залишалося колективним промислом, який потребував спільних скоординованих зусиль усієї громади поселення, а іноді, можливо, і сусідніх поселень. Етнологія засвідчує сукупне полювання на великих тварин мешканцями споріднених первісних громад. Археології відомі знахідки частин одного зламаного знаряддя на різних поселеннях, що, ймовірно, також засвідчує сукупність деяких моментів виробничої діяльності. Однак спільний характер основної діяльності по забезпеченню громади продуктами харчування не обов’язково спричиняв колективізм усіх аспектів побуту та виробництва.

Так, аналіз структури Добранічівського поселення показує, що воно складалося з чітко відокремлених господарсько-побутових комплексів, розташованих на відстані 16—25 м один від одного. Кожний з таких комплексів складався з житла, внутрішніх і зовнішніх вогнищ, виробничих центрів, ям-сховищ[29]. Близьку структуру поселень і господарсько-побутових комплексів мають також Гінцівське поселення на Полтавщині, Межиріцьке на Черкащині, Мізинське на Чернігівщині, Молодовське у Чернівецькій обл. та ін.

Відокремленість у просторі поселення господарсько-побутових комплексів пізнього палеоліту, ймовірно, пов’язана з відносною самостійністю окремих сімей у веденні домашнього господарства та виробництві знарядь праці. Як показав І. Г. Шовкопляс, навколо кожного невеликого (12 м2) житла Добранічівського поселення мешканці його, окрім приготування їжі на вогнищах, виготовляли знаряддя праці з кременю і кістки, у ямах-сховищах нагромаджувалися запаси м’яса та кісток тварин, які використовувалися для ремонту і спорудження жител, служили сировиною для виготовлення знарядь праці і предметів побуту, вживалися як паливо. Структура і склад інвентарю виробничих центрів, напевне, свідчать на користь індивідуального виготовлення знарядь праці мешканцями кожного господарсько-побутового комплексу.

На думку С. М. Бібікова, І. Г. Шовкопляса та інших дослідників, аналіз матеріалів господарсько-побутових комплексів поселень пізнього палеоліту передусім свідчить на користь існування тоді відносно самостійної парної сім’ї, котра була складовою частиною первісної громади, що об’єднувала всіх мешканців поселення у єдиний промисловий колектив.

Споріднені первісні громади в межах окремих екологічних ніш мали стійкі традиції у виготовленні знарядь праці і предметів побуту, у спорудженні жител, сталий сімейний і суспільний побут, близькі форми і види пам’яток мистецтва. Напевне, між такими громадами існували тісні зв’язки не тільки в господарській діяльності, про що йшлося вище, а й у соціальних відносинах, пов’язаних насамперед з родинними стосунками.