МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
Додому до Сошенків вони повернулися пізнім ранком. Оксана зустріла їх поглядом з-під лоба. Те, що діти ревнують батьків до їхніх коханих, теж нормально, теж має багато пояснень за всіма законами логіки. Людмила та Олег у перший день нового року якось мало звертали увагу на дівчинку, лише демонстрували дорослу ввічливість - надто були захоплені собою, своїми новими почуттями. Потім Рибалка поїхав, лишатися не наважився, Людмила, пересиливши себе, не наполягала. Коли зачинилися двері, чекала на розмову з донькою. Не сталося нічого. Оксана старанно допомогла прибрати зі столу, поводилася підкреслено чемно, коли навели порядок - знову крісло й телевізор. Людмила надто втомилася аби аналізувати ситуацію, робити висновки, вживати заходів. Вона просто лягла спати.
А потім настало Різдво, виник симпатичний цегляний будиночок в сосновому лісі, природа подарувала сухий сніг та легкий морозець.
-Знаєш, мені здається, Оксана мене ненавидить.
-Мене так само. Після всього, ну, розумієш, вона взагалі дуже змінилася. Мало кого любить, хоч мені, як матері, прикро і боляче це визнавати.
Дівчина блукала крізь сосон. Олег і Людмила тупцяли на подвір`ї, намагаючись розпалити мангал. Пісних страв поїли, тож можна повертатися до м`яса. Хоча обидва й не дотримувалися класичних православних традицій, пісні страви на святий вечір належали до категорії "так треба". Зустріти морозяний день біля вогнища, тримаючи в руці шампур із запашним шашликом - що може бути краще!
-Може, ну його? Там камін є, не попаде, - Людмила починала мерзнути.
-Ні, справа принципу.
-Дурні твої принципи!
-Чоловічі мої принципи!
-Тому й дурні. Холод-дно!
-А ти грійся! Оп-па! - облишивши мангал, Рибалка, мов хлопчисько, побіг у бік лісу, підстрибуючи та вигукуючи щось нечленороздільне на ходу. Нахилившись, загріб голою рукою снігу, зліпив міцний сніжок, пожбурив у Людмилу, та з криком нагнулася - снігове ядро летіло досить влучно, пройшло майже поряд. Коли Рибалка метнув у неї другого, а потім - третього сніжка, жінка запалилася, теж почала ліпити сніжки, щоправда, не наважуючись знімати рукавичок. Кидки її не були такими влучними, та гра вже захопила з головою. Пригинаючись, рухаючись якось боком, Людмила наближалася до Олега, просто кидаючи снігові грудочки в його бік. Оксана вийшла просто на них, коли гра в сніжки не на жарт розійшлася, байдуже посунула повз божевільних дорослих у бік будинку.
-Ксюхо, давай з нами! - чергова зліплена Рибалкою біла тверденька кулька полетіла в дівчину, влучила в плече, не сильно, Людмила голосно зареготала, заохочуючи доньку криками: "Давай, давай!" Оксана зупинилася, уважно подивилася на Рибалку. Другий сніжок, кинутий не сильно, швидше за інерцією, влучив їй у груди. Спокійно роззирнувшись, дівчина нахилилася, витягла з-під доволі витоптаного снігу невеличку, але замашну палицю, і несподівано, з місця, немов кобра в атаку, кинулася на Олега, замахнувшись своєю зброєю.
Рибалка такого не чекав, тому ухилився механічно, палиця цілила в око. Наблизившись майже впритул, Оксана лупонула Рибалку палицею по плечах, по голові, збиваючи плетену шапочку, знову по плечах, у небезпечній близькості від рани. Людмила, відразу просікши, що жарти скінчилися, втрутилася, перехопила доньчину руку з палицею, висмикнула "зброю", не вагаючись, ляснула Оксану по щоці. Тепер вже на допомогу прийшов Олег, згріб Людмилу в оберемок. Та не пручалася, просто дивилася на доньку сповненим люті, котра зовсім не личить матерям, поглядом.
-Дрянь, дрянь! - вигукувала жінка, та Оксана ніяк не зреагувала. Просто повернулася і за кілька хвилин зникла за дверима будинку. Аж тоді Олег відпустив Людмилу.
-Все, заспокойся... Тихо, тихо, все...
-Нічого собі - "заспокойся"! Що вона, дрянь така, собі дозволяє?
-Нормально, - Рибалка повернув Людмилу до себе обличчям, повторив: - Нормально. Якщо в нас серйозно, то десь до такого я й готував себе.
-Тобто - "якщо серйозно"? Ти що маєш на увазі?