МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН

Зі школи додому - три автобусних зупинки. Та Оксана воліла пройтися пішечком, і не завжди через свою надто велику любов до піших прогулянок. Під настрій вона здатна була пройти пів-Києва на своїх двох, а іноді не хотілося теліпатися навіть кількасот метрів, уперто чекала транспорту. З маршрутом "дім-школа" і назад усе дуже просто: зупинка біля їхнього будинку не була кінцевою, автобуси постійно підходили переповнені. Залізати в задушний натовп, товктися в ньому три зупинки під верещання кондукторів, котрі попри зпресованість люду вперто проштовхувалися із закликами оплачувати проїзд, та ще й під акомпанемент постійних сварок та перманентних лайок, що спалахували між притиснутими один до одного пасажирами, Оксані зовсім не хотілося. А маршрутки на їхній зупинці так само рідко спинялися, а коли ставали - теж забиті по саме нема куди, доводилося стояти три зупинки літерою "зю", ще й платити за подібне задоволення. Ні, ходити пішки в цьому випадку більш практично. Економія не стільки грошей, стільки нервів. Останнє для Оксани Сошенко вже більше місяця як було актуальне. Принаймні, простуючи в середньому темпі, можна ні на що не відволікатися і думати.

Ось і цього вівторка вона, повертаючись із занять з сумкою через плече, думала. Власне, шукала пояснення своїй поведінці, і не могла знайти. Оксана сама не розуміла, яка муха її вкусила і що з нею твориться. Причина не у вагітності, котру за кілька місяців уже не приховаєш. Ні, з цим усе в порядку, дівчина навіть почала іншими очима дивитися на своїх шкільних подруг, що перетворилися несподівано з ровесниць, котрі мають багато спільних з нею інтересів та захоплень, на дурненьких наївних маленьких дівчаток, нічого не розуміючих в цьому житті. Оксана уявила зграйку однокласниць довкола себе, коли вони дізнаються про новий статус подруги. А у вчителів буде істерика, особливо - з хімічкою. Та двадцять років постійно вела групу подовженого дня, інших кандидатур на той час просто не знайшлося. Свої обов`язки виконувала чесно, а коли виникла нарешті нагальна потреба безпосередньо в учителі хімії, виявилося - навички роботи з наймолодшими школярами в`їлися навіки. Про таблицю Мєндєлєєва вона розповідала старшокласникам у тій самій манері, що віршик про котика - першокласникам. Акселератів, які курили за школою, матюкалися на шкільних дискотеках, здобували перший сексуальний досвід, укладаючи однокласниць на ліжка власних або їхніх батьків, потроху бавилися хто спиртним, а хто й "травкою", аби потім поділитися один з одним враженнями та порівняти, вчителька називала діточками, малятами, козенятами, хлопчиками й дівчатками. І за останні вісім років, коли вона полишила групу продовженого дня задля роботи за прямою спеціальністю, ставлення до старших, як до наймолодших, не змінилося абсолютно. Її щиро обурювали короткі спіднички та нафарбовані губи дівчат, тютюновий штин від хлопців, але насварити вона могла зазвичай лише помахуванням пальцем і зауваженнями на зразок "ай-ай-ай". А ще вона любила виступати на різних зборах і, так само сюсюкаючи, говорити на теми моралі. От з`явиться привід для розмов! Уявляючи собі фізіономію хімічки, Оксана не стримала посмішки. Найприкріше - козиря в педагогів не буде на руках, мама все знає, нічого вдіяти не може, силою робити аборт жоден закон не дозволяє.