Злочинця викривають зорі
- Автор: Фальберг Г. Л.
- Год: 1958
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: М. Дятленко
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Злочинця викривають зорі». Краткое содержание книги:
— А ви не помиляєтесь, пане Якобс? Чи справді ця людина — шофер доктора Нево? — почав він допит.
— Та я ж його знаю. Це він і є, пане кримінальний комісар!
— Коли доктор Нево взяв його до себе на роботу?
— Цього мені довго не доведеться пригадувати, пане комісар: пан доктор привіз його тоді з собою.
— А з якого часу ви тут?
— Я прибув сюди на два тижні раніше і в цей час обставляв будинок, — відповів Якобс і досить невимушено продовжував — У мене мало спільного було з ним. Його важко було розкусити — він більше мовчав, але доктор Нево, здається, цінував його.
Шофер уколов його злим поглядом. У шофера було широке обличчя, низький лоб і кущуваті брови, що майже зрослися.
— Гм, а ви знаєте його прізвище? — запитав далі Альтман.
— Я тільки й знаю, що доктор називав його Білл. А як його повне ім'я — так і не знаю. Та мене це й не цікавило, пане комісар.
— Гаразд, пане Якобс, ви можете йти! Якщо ще будете потрібні, я звелю покликати вас.
Альтман почав розглядати арештованого, що похмуро дивився кудись убік.
— Ну, як вас звати?
— Ви ж тільки що чули, — не вагаючись огризнувся той.
— Значить, у вас зовсім немає прізвища?
Відповіді не було. Заарештований, ніби нудьгуючи, оглядав кімнату.
В своїй фаховій практиці комісар звик до всякого, і його не так-то легко було вивести з рівноваги.
— То, може, ви скажете мені, хто дав вам це завдання?
Він уважно спостерігав за чоловіком у синьому комбінезоні. В кімнаті було тихо, тільки олівець Альтмана рівномірно постукував по столу. Злочинець вперто мовчав, удаючи, ніби його зовсім ніщо не цікавить.
Альтман дав йому час подумати. Нарешті комісар суворим тоном сказав:
— Якщо ви й надалі гратимете роль німого, ви тільки погіршите своє становище. Подумайте про це!
Через деякий час він знову спитав:
— Де ви взяли портфель з вибухівкою?
Але відповіді не було. Незабаром у двері хтось постукав, і на порозі з'явився новий агент.
— Що там, Бронк?
— Пан Тербовен чекає внизу. З ним ще двоє — редактор Роньяр і пан Гофстраат. Привести їх сюди?
— Пропустіть їх сюди; так чи інакше ми вже скінчили.
Комісар ще раз суворо глянув на арештованого.
— Ну добре. Якщо ви не хочете говорити, ми дамо вам можливість подумати.
Звертаючись до своїх підлеглих, він кивнув головою на двері й наказав:
— Одведіть його в управління поліції до інспектора Kappe, хай він зніме відбиток пальців і перевірить в архівах!
В цю мить у відчинені двері ввійшов Тербовен. За ним показалися Гофстраат і Роньяр.
Поліцейські з арештованим відступили вбік.
— Добрий вечір, пане Альтман! Отже, сьогодні ми з вами зустрічаємося втретє!
Петер здивовано зупинився. Його погляд упав на арештованого. Зацікавлений, він підступив до нього ближче.
— О, а це хто тут у вас? — вражено спитав він, допитливим поглядом вивчаючи риси обличчя незнайомця: де він його бачив?
Альтман встав і підійшов ближче.
— Це шофер Нево. Ви його знаєте?
Він привітався з прибулими, і Роньяр одразу ж запитав:
— Це і є винуватець замаху?
Петер обернувся і глянув на комісара:
— Я впізнаю його. Це мій знайомий по Марієнстраде, що хотів скинути мене в канал.
— Так, так, — сказав здивовано комісар, — спритного молодчика ми спіймали.
В його голосі відчувалося задоволення. Він кивнув поліцейським, і ті вивели шофера. Проходячи повз адвоката, арештований зустрівся з ним поглядом і раптом здригнувся.
— Бронк! — покликав комісар. — Будь ласка, принесіть сюди той підривний заряд! Але будьте обережні.
Той вийшов і повернувся з великим коричньовим портфелем, з якого звисав ізольований дріт. Він поклав портфель своєму начальникові на письмовий стіл.
— Давайте роздивимось ближче цю бомбочку, — звернувся Альтман до присутніх.
Зацікавившись, Тербовен узяв дротинку, що звисала з портфеля, і сказав задумливо:
— Це схоже на антену…
Комісар запитливо глянув на нього. Тимчасом Петер відкрив портфель і обережно вийняв звідти велику важку бляшанку.
— Дивіться, я вгадав! — вигукнув він, показуючи на трубчастий ізолятор, через який була введена дротинка. — Антена!
Комісар інстинктивно відступив назад.
— От тобі й маєш! Та цю машинку можна пустити в хід по радіо, і вона може вибухнути кожну мить!
— Швидше за діло! — гукнув Петер. — Треба негайно вивести з ладу приймач!
Збігавши в лабораторію, він приніс викрутку, миттю вивернув кілька гвинтиків і зняв кришку бляшанки. Зацікавлені присутні знову підійшли ближче й нахилились над коробкою. Петер одним спритним рухом вирвав звідти маленьку батарейку.