Крутая плюс, або Терористка-2
- Автор: Меднікова Марина
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 966-663-169-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Крутая плюс, або Терористка-2». Краткое содержание книги:
А психологом Лідка була й без вишколу. Питомим. Бачила людей наскрізь, рентґену не треба. Із Грипи вимуштрувала механізм для будь-яких місій, ідеального термінатора, єдиним стримувальним важелем для якого була воля владарки. Душа Грипи Бевзь, заблокована для людських сліз і шмарклів, відгукувалася лише на Лідчину команду «фас». Дістаючи нове завдання, казала улюблене: «Бери більше, кидай дальше».
Лідка не розповідала, де була й що робила після смерті під руїнами веж близнят Всесвітньої організації торгівлі. Картина її буття, як на уважного й зацікавленого біографа, складалася з дрібок, із недомовок, із несуттєвих деталей, зі шкаралущі.
Грипу й Лідку доля звела в Москві. Як зазнайомилися засуджена на довічне ув’язнення за два побутові вбивства зечка Агрипина Бевзь і багатенька рееміґрантка з купою отриманих американських грошей (відшкодування за моральні та фізичні травми) Лілія Крутая, історія приховує. Є факт — стріча сталася. Лідка відкупила вбивцю тюрмачку від довічної баланди. За скільки? Грошові таємниці надійніші за державні. І відтоді могла спати спокійно. Екс-довічниця вдячно ловила навіть порух хазяйських вій. Скажи їй Крутая: звари та споживи на сніданок своїх дітей, розмірковувала б хіба над технологією. А кримінальних умінь їй було не позичати.
Агрипина підвела малюка до Кулик.
— Маєте годину. Ігорок устромив пальця до рота й котуляв набряклі зубами ясна.
— Я тобі машинку купила… Ось… Хочеш машинку?
Малий схопив обслиненими пальцями іграшку, розмахнувся й утелющив нею по лавці. Розлетілися кольорові коліщатка. Грипа ляснула його по пальцях. Малий зарепетував. Кулик схопила сина, притисла до себе. Червоний космонавтик мав добрячі легені. Раптом умовк, наче вимкнувся. Сопучи, зацікавився темними окулярами Кулик, стягнув з носа, хряпнув об лавку. Тетяна Іванівна підхопилася і закрила малого плечем від каральної десниці Грипи.
— А ходімо покатаємося на машинках? Ігорок любить машинки? А диви, які…
«Геть не вмію говорити з дітьми. Як ми будемо жити разом? Ой, чи будемо колись?!»
На дитячому майданчику Ігорок розвеселився.
Кулик захекалася, виконуючи всі забаганки. Упала в пісочнику навколішки і повезла на спині сина.
Щастя. Грипа підібгала осудливо тонку губу.
— Агрипино, а де ви познайомилися з Лілією Іванівною?
— Не зрозуміла запитання.
— Даруйте.
Коли час вийшов, Грипа забрала малюка, увіпхнула його до авта й поїхала.
Вертаючи до офісу, Кулик бубнявіла лютою рішучістю. Відробила Лідці все. Кіньми відробила. Волами. Кайлом у шахті. Взяти хоча б перереєстрацію її підприємств у столиці. Перемогти дві області, що чіплялися за заводи, як пасажири «Титаніка» за плотики! Врешті, залучення Зірки Симчич до праці на круту імперію… До слова, працюю на пересічну зарплатню, що лише підтримує життєдіяльність. Нехай віддає сина. Стас обіцяв допомогти. Маю доказ проти Лідки.
— А хочеш, я тобі відкрию страшний секрет? — буденно сказала Лілія Крутая Тетяні Кулик, запрошуючи колишню слідчу прокуратури, а нині юрисконсульта фірми «Крутая» до столика у відпочинковому закутку за шафою, де було накрито для кавування-коньякування на двох.
— Зінько!
Встромилася голова офіс менеджера.
— Ти хочеш тут працювати?
Зінька поспіхом зачинила двері, тоді посту кала: «Можна?» Увійшла, карбуючи крок, підібгавши живіт і розправивши плечі, як солдат на генеральському огляді.
— Викликали?
— Пані Ліліє.
— Викликали, пані Ліліє?
— Скільки казати — не подавай «Геннессі»!
Тільки вітчизняний!
— Усі ж свої, — смикнула плечиком Зінька.
— Не звикай. Бо й при людях подаси імпортний. Ми підтримуємо вітчизняного виробника.
Коньяковиробника зокрема. Вкраїнська гордість наша є — п’ємо їмо лише своє! Моя передвиборна програма. Покараю гривнею! Роздаси програму зі слоґанами всім у штабі, нехай завчать.
Зінька схопила пляшку, Крутая висмикнула коньяк.
— Залиш. А надалі затям.
— Дозвольте звернутися, пані Ліліє?
— Давай.
— Пікайзен Анатоль Саврадимович придумав для вас генеральний слоґан всієї виборчої опупеї.
Гасло круте, як свинячий хвостик. Виголошувати?
— Виголошуй.
— Лілія Крутая — мать городов руських!
У таких місцях комедійних програм і теле фільмів ставлять закадровий здоровий регіт масової авдиторії. Ха-ха-ха, ги-ги-ги, го-го-го, і-і-і-і, хи-хи-хи, ай-яяй, йой-йой-йой, ого-го, охо-хо, не можу більше!
Лілія мовчала.
— Проскануй Пікайзена. Кардіограму, енцефалограму, рентґеноскопію.
— Вже.
— Реферуй.
— Тридцять шість років. На початку Незалежності у провінції втовпився до лав патріотичних борців. Швидко розчарувався — трофеї після перемоги не дісталися. Справедливо образився. З такими самими молодими невдахами помщався в богемно-інтелектуальному гурті «ҐҐҐ» — «Ґенерація Ґерменевтів Ґеніталій», все з літерою Ґ.