ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Він починає вигадувати найгірші подальші сценарії: «Думка про те, що ми віддали на два тижні своє життя — своє тіло і душу, — жахала до смерті. Раптом виявилося, що ми — справжні в’язні, і втекти неможливо, принаймні без якихось рішучих заходів, що потягнуть за собою низку невідомих наслідків. Можливо, нас знову заарештує поліція Пало-Альто? Чи заплатять нам? Як мені повернути мій гаманець?»[62].
Річа (1037), який весь день створював проблеми охоронцям, також приголомшила ця новина. Пізніше він повідомив: «Мені сказали, що я не можу піти. Я відчув, що це справжня в’язниця. Я не можу передати, що відчував у той момент. Я почувався абсолютно безпорадним. Таким безпорадним, як ніколи раніше»[63].
Для мене було очевидно, що 8612-й загнав себе в пастку одразу кількох складних дилем. Він розривався між бажанням залишитися крутим лідером і небажанням бути жертвою наглядачів, бажанням залишитися й отримати всі гроші, які йому потрібні, і небажанням ставати моїм інформатором. Мабуть, він планував стати подвійним агентом: брехати мені або вводити мене в оману щодо того, що стосувалося в’язнів, але не був упевненим, чи витримає цей обман. Він мусив би одразу відмовитися від моєї пропозиції — привілеї в обмін на статус офіційного стукача, — проте не зробив цього. Якби він тієї миті наполіг на тому, щоб піти, мені довелося б його відпустити. Знов-таки, можливо, йому стало соромно, що він так швидко обламався перед Карло та його насмішками. Усе це були ігри розуму, в які він грав, щоб вирішити власний внутрішній конфлікт, сказавши іншим, що це я не дозволив йому піти, і звинувативши у цьому систему.
Ніщо не має такого трансформаційного впливу на в’язнів, як раптова звістка, що в цьому експерименті вони втратили свободу вийти з нього за бажання. І Стенфордська експериментальна «в’язниця» перетворилася на реальну Стенфордську в’язницю — і не через офіційні заяви «згори», а через заяви «знизу» одного з в’язнів. Так само, як повстання в’язнів змінило думки охоронців про в’язнів як небезпечних, заява в’язня про те, що ніхто не зможе вийти, кардинально змінила ставлення наших умовних в’язнів до свого нового статусу безпорадних.
МИ ПОВЕРНУЛИСЯ: ЧАС НІЧНОЇ ЗМІНИ
Коли становище в’язнів видається не таким вже й плачевним, нічна зміна знову заступає на варту. Гельманн і Барден прогулюються у Дворі, чекаючи, доки денна зміна залишить пост. Вони розмахують кийками, викрикуючи щось до камери №2, погрожують 8612-му, наполягаючи на тому, щоб той відійшов від дверей, вказуючи на вогнегасник і голосно запитуючи, чи не хочуть в’язні ще трохи прохолодного вуглекислого душу.
В’язень запитує Джеффа Лендрі: «Пане наглядачу, у мене прохання. Сьогодні в одного з нас день народження. Ви дозволите його привітати?».
Перш ніж Лендрі встигає відповісти, Гельманн вигукує позаду: «Ми заспіваємо “Happy Birthday” під час переклички. А зараз час вечеряти, по троє!». В’язні сидять за столом, накритим у центрі двору, і їдять свою вбогу вечерю. Розмовляти не можна.
Переглядаючи відеозаписи тієї зміни, я бачу, як Барден заводить через головні двері одного з в’язнів. Він щойно пробував утекти, а тепер стоїть струнко в центрі Двору поруч з обіднім столом. У нього зав’язані очі. Лендрі запитує у нього, як той збив замок із дверей, а він відмовляється викрити таємницю. Коли з його очей знімають пов’язку, Джефф погрозливо попереджає: «Ще раз побачимо тебе біля цього замка, 8612-й, отримаєш тягла». Це Даґ (8612) — ось хто пробував утекти! Лендрі заштовхує його назад у камеру, звідки 8612-й знову починає голосно лаятися, голосніше, ніж раніше, й потік матюків затоплює Двір. Гельманн змучено промовляє в бік камери №2: «8612-й, харош вимахуватися, вже всіх дістало. Ну от дістало. Не смішно».
Охоронці спішать до обіднього столу перервати заборонену розмову 5486-го зі співкамерниками. Джефф Лендрі кричить на 5486-го: «Гей, ти! Ми не можемо залишити тебе зовсім без вечері, але заберемо те, що залишилося. Ти ж вже щось з’їв. Начальник каже, що ми не можемо позбавляти вас їжі, але ти вже мав якусь частину вечері. Решту ми точно можемо забрати».
Далі він звертається до всіх: «Хлопці, здається, ви забули про ті привілеї, які ми можемо вам надати».
Він нагадує їм про завтрашній час відвідин, який, звісно, можна відмінити, якщо в’язень буде в одиночній камері. Ті, хто досі їдять, кажуть, що не забули про відвідини у вівторок, о сьомій годині вечора, і з нетерпінням чекають їх.
62
Ретроспективний щоденник в’язня.
63
Ретроспективний щоденник в’язня.