Кишеня, повна жита
- Автор: Кристи Агата
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-4009-4 (fb2)
- Переводчик: Виктор Иосифович Шовкун
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Кишеня, повна жита». Краткое содержание книги:
— Я переконаний, це дуже добре почуття з вашого боку, — дипломатично прокоментував інспектор Ніл.
— Знаєте, я за своєю вдачею жінка не зла, — сказала Дженніфер, — але Адель ніколи особливо мені не подобалася, якщо ви розумієте, про що я кажу. Я завжди думала, вона належить до тих жінок, які ні перед чим не зупиняться, щоб добути те, чого вони хочуть. Але тепер вона мертва, і, можливо, я недооцінювала її, бідолашну.
— Що ж, я дякую вам, місіс Фортеск’ю, ви мені дуже допомогли.
— Будь ласка, будь ласка. Я з радістю готова зробити все, що можу. Усе так жахливо, ви зі мною, сподіваюся, згодні? А що то за стара дама, яка приїхала сьогодні вранці?
— Така собі міс Марпл. Вона вельми люб’язно приїхала сюди повідомити нам усе, що вона знає про Ґледіс Мартін. Вона сказала, що Ґледіс Мартін служила в неї кілька років тому.
— Справді? Як цікаво.
— У мене до вас іще одне запитання, місіс Персівал. Чи вам відомо що-небудь про дроздів?
Дженніфер рвучко стрепенулася. Вона впустила на підлогу свою сумочку й нахилилася, щоб підняти її.
— Про дроздів, інспекторе? Дроздів? Яких дроздів?
Голос у неї був дещо засапаний. Усміхаючись, інспектор Ніл сказав:
— Просто дроздів. Живих, або мертвих, або навіть, скажімо так, символічних.
Дженніфер Фортеск’ю різко кинула:
— Я не розумію, що ви маєте на увазі. Не розумію, про що ви кажете.
— Отже, ви нічого не знаєте про дроздів, місіс Фортеск’ю?
Вона повільно проказала:
— Певно, ви маєте на увазі тих, яких минулого літа знайшли запеченими в пирозі. Дурниця та й годі.
— Які лежали на столі в бібліотеці чи не так?
— То був просто чийсь дурний жарт. Не знаю, хто вам про нього розповів. Містер Фортеск’ю, мій свекор, дуже розгнівався, коли йому це утнули.
— Тільки розгнівався? Більше нічого?
— О, я розумію, до чого ви хилите. Так, я сподіваюся, ви маєте слушність. Він запитав, чи в домі не було якихось чужинців.
— Чужинців? — вигукнув інспектор Ніл, піднявши брови.
— Атож, саме це він сказав, — промовила місіс Персівал тоном виправдання.
— Чужинців, — замислено повторив інспектор Ніл. Потім запитав: — Він не здавався наляканим абощо?
— Наляканим? Я не знаю, що ви маєте на увазі.
— Чи він, бува, не нервував. Коли запитував про чужинців?
— Так. Так, він справді був якийсь не такий. Звичайно, я дуже добре не пам’ятаю. Це було кілька місяців тому. Не думаю, що то було щось інше, аніж просто дурний жарт. Можливо, ту витівку встругнув Крамп. Мені справді здається, що Крамп — чоловік вельми неврівноважений, і я майже переконана, що він п’є. Він буває надзвичайно нахабним у своїх манерах. Я іноді замислювалася над тим, чи не плекає він якогось невдоволення проти містера Фортеск’ю. Ви не думаєте, що це можливо, інспекторе?
— Нема нічого неможливого, — сказав інспектор і пішов геть.
Персівал Фортеск’ю був у Лондоні, але інспектор Ніл знайшов Ланселота, що сидів зі своєю дружиною в бібліотеці. Вони грали в шахи.
— Я хочу відірвати вас від гри, — сказав інспектор тоном вибачення.
— Ми лише гаємо час, інспекторе, чи не так, Пет?
Пет кивнула головою.
— Ви, можливо, подумаєте, що я ставлю вам дуже дурне запитання, — сказав Ніл. — Вам відомо що-небудь про дроздів, містере Фортеск’ю?
— Про дроздів? — Ланс здавався здивованим. — Про яких дроздів? Про звичайних птахів, чи ви маєте на увазі щось у переносному смислі?
Інспектор Ніл відповів йому з несподіваною, дещо розгубленою усмішкою: