Я обслуговував англійського короля

[21] і поплескав мене по плечу, дав якісь фотографії і запалив світло, і я розглядав голі порнографічні групки, усе це я вже знав, це раніше, коли таке бачив, то відразу ціпенів, щойно взявши до рук, але тепер що довше я тасував ці порнофотки, то ясніше бачив заголовки і новини в газетах, які повідомляли, що оцей і четверо інших засуджені і розстріляні, і щодня нові, і всі безневинні… а я стою тут з прутнем в одній руці, а іншою перекладаю на столі порнографічні фотки і ніяк не досягаю того, що від мене чекають, щоб потім запліднити німецьку жінку, мою наречену Лізу, врешті-решт, мусила прийти молода сестричка, вона зробила кілька рухів, і я вже не міг і не був здатний ні про що інше думати, рука в молодої сестрички була така спритна, що за пару хвилин вона занесла на аркуші кілька крапель мого сімені, яке через півгодини визнали винятковим і одним з небагатьох, яке здатне запліднити гідним чином арійську вульву… отож адміністрація охорони німецької честі і крові не знайшла жодних перешкод проти того, щоб я пошлюбив арійку німецької крові, і рішучі удари печаток дали мені дозвіл на весілля, а в цей час чеські патріоти такими самими ударами тих самих печаток були засуджені на смерть. Весілля відбулося в Хебі в червоному залі міської ратуші, всюди висіли червоні прапори зі свастикою, і ходили чиновники в брунатній формі з червоними пов’язками на руках, і на тих пов’язках теж була свастика, я вбрав фрак з блакитною стрічкою через груди і з орденом, який отримав від ефіопського імператора, наречена Ліза була в мисливському костюмі, камізельці, прикрашеній дубовими гілочками і зі свастикою на червоному тлі, і зовсім це було не весілля, а якась державна військова акція, на якій тільки й говорилося що про честь, та про кров, та про обов’язок, і, нарешті, бургомістр, теж в однострої, у чоботях, у брунатній сорочці, попросив нас як нареченого й наречену, щоб ми підійшли до такого ніби вівтаря, з якого звисав довгий прапор зі свастикою і стояв освітлений зісподу бюст Адольфа Гітлера, що хмурився, бо ці лампочки знизу підкреслювали зморшки, і бургомістр, скорчивши урочисту міну, узяв мою руку і руку нареченої, поклав їх на прапор і потиснув крізь це сукно нам руки, ось і увесь весільний акт, потім бургомістр сказав, що ми тепер чоловік і жінка і наш обов’язок думати тільки і тільки про націонал-соціалістичну партію і народжувати дітей, які теж мають бути виховані у дусі цієї партії, а потім бургомістр ледь не розплакався і урочисто оголосив нам, що ми не повинні докоряти собі за те, що не можемо обоє полягти в бою за Нову Європу, що вони, солдати і партія, доведуть цей бій до найостаннішої перемоги… і потім заграла грамофонна платівка «Die Fahne hoch, die Reihen dicht geschlossen»