Я обслуговував англійського короля

[19], як написано на могилі мого діда у Цвікові, так я зрозумів, що Ліза теж хоче прожити тут дев’ять місяців, або й більше, щоб подарувати Рейху чистокровного нащадка… Але щойно я уявив, що з тою майбутньою дитиною все має відбутися так само, як колись ми водили корову до бика або козу до громадського цапа, щойно подивився на цю алею погрудь і статуй, то відразу зрозумів, що я там ніякого майбутнього не бачу, а те, що бачу, викликає страх, маленьку хмарку великої грози, яка мене обминула… Але коли я подумав, і це мене врятувало, що я такий курдупель, що мене навіть не взяли ані до «Сокола», ані в спортивну команду, хоч я й крутився на перекладині і кільцях не гірше за довготелесих, коли пригадав, яку придибенцію мав у готелі «Париж» з тією золотою ложечкою, як на мене плювали тільки за те, що я закохався в німецьку вчительку фізкультури, а тепер мені подав руку сам начальник шляхетного націонал-соціалістського табору, і я бачив, як він дивився на моє солом’яне волосся, як вдоволено засміявся, ніби зустрів красиву дівчину або випив лікеру чи горілки, яку він любив зі всіх напоїв найбільше, я увесь аж випрямився. Хоч у мене й не було твердого комірця на фраці, але, напевно, вперше я мав відчуття, що не конче високим бути, головне — високим почуватися, і ось я став спокійніше дивитися на себе, перестав бути не тільки молодшим кельнером, а й піколиком, хлопчиком-офіціянтом, якому від народження і до кінця життя судилося бути коротуном, дозволяти називати себе Курдуплем і Піциком, вислуховувати кпини щодо свого прізвища Дітє, але тут я був ger Ditie, німцям тут не вчувалося «дитя», вони це, вочевидь, пов’язували з чимось іншим, і не могли ні з чим порівняти, тому я тут став шанованою людиною уже завдяки тому, що називався Ditie, Ліза казала, що такому прізвищу можуть позаздрити навіть шляхтичі з Прусії і Померанії, у чиїх прізвищах завжди є відгомін слов’янського кореня, як і в мене, фон Ditie, офіціянта в п’ятому відділенні, де за обідом і вечерею я обслуговував п’ять столів, п’ять німецьких вагітних дівчат, яким я ношу, коли мені задзвонять, молоко, склянки холодної гірської води, тірольські калачі або тарілки холодного м’ясива, і взагалі, все, що було в меню…