Втомлені гори

Як рідну Неньку рідні слуги Патрошать, ніби Вовк Козу. А Президент, неначе Котик, Очі зажмурив й ніби спить, А ще на площі надривався, Що буде всіх бандюг судить. Та як посадить у в’язницю Свого він кума чи Кучму, Як вже і сам став олігархом, І все до лампочки йому?! І хоч не вірю вже нікому, Але за нього й ще борюсь, О, як би я хотів повірить, Що в цей раз вже не помилюсь! О, люди-люди, будьте пильні, Якщо ви вірите кому! Але якщо йому не вірить, Тоді, скажіть мені – кому? Можливо, дуже постарів я, Але знімать не буду шум, Та як я можу вірить шефу, Як знаю, хто у нього кум? 25.9.2007 р. ЩОБ НЕ ЗГИНАВСЯ Я чоловік уже старий Й мені вже слава не потрібна, Але не можу я з життя Зникнути просто так – безслідно. Бо все – чим жив і що писав – Для вас я, людоньки, старався, Тому я вас і лінчував, Як перед паном хтось згинався. 26.9.2007 р. ЧОМУ ЛЮДИ БІСЯТЬСЯ? Я не знаю, чому люди бісяться, Й невдоволені вічно вони, Коли зорі шепочуться з Місяцем, І всміхаються людям лани? Я не знаю, чому люди сваряться? Може думають – більш проживуть, А тому так ото і стараються Вилить всю із душі каламуть. Може думають дужими сварками Зможуть ніжність до себе вернуть, І бренчать цілі дні балалайками – Поки врешті пенька їм дадуть. 18.4.1968 р. ПІСКАРИК Ось іще один піскарик Виліз з гною, ніби жук, І почав слова картавить, Ніби добрий старий друг. Потім "мило" подивився Як Батий на Київ-Русь: –Все зроблю вам, обіцяю, Тільки виберіть, клянусь! 27.9.2007 р. РОЗДУМИ НА ДОЗВІЛЛІ Сиджу із спінінгом над ставом, Й дивлюсь, як косить Гриць отаву, І думу думаю із жалем: – Навіщо армії державам? І відповів Грицько з городу: – Щоб захищатись від народу. 12.2.2007 р. "ГЕНІЇ " В нас "геніїв" і так хватає, А про людей ніхто не дбає. 18.4.2004 р. ФІЛОСОФ І ПОЕТ Заходжу, ніби в казку, в Гідропарк, І промені мене цілують мило, Зі мною давній приятель Ремарк, Єсенін – мій кумир, моє світило – Поруч ідуть, жартують, сміючись, А небо ясне – ясне, даль – безмежна. – Ну що ж, поет, притих, неначе рись, Розповідай, як лірику належить, Чим світ живе, і чим живуть поети, Що думають філософи нові, Чи й досі пишуть, як колись, сонети, Чи ще не зникли в селах журавлі? Як солов’ї? Колись кишіли ними Гаї й діброви з краю в край; По солов’ях Вкраїну впізнавали, Так що звітуй, та тільки міру май! Філософ і поет, тут відмагатись марно, Бо в цих словах – і розум, і душа, Зникають жайворонки в полі, Гинуть зайці, орлів нема. Що й говорить – і солов’їв менш стало, Жить стало краще, а от люди – злі, Зате ми на планетах побували, І є у нас космічні кораблі. 20.6.1978 р. ФІНІТА ЛЯ КОМЕДІ Все ніби як було й лишилось, Але насправді все не так: Хто був при владі – став багатим, Хто був їздовим – став батрак. Колись хоч міг посперечатись, Сьогодні ж спробуй рот відкрий, То будеш з себе сам "сміятись" Так, як під Києвом Батий. І хоч ти бийся головою, І хоч кричи ти цілий вік – Ніхто не піде за тобою, Бо ти уже не чоловік. 1.5.2006 р. ОЛІГАРХИ В нас в пошані олігархи І злодії всіх мастей, Хай живе Верховна Рада – Символ рекету і фей. 14.9.2000 р. УЗАКОНЕНИЙ ГРАБІЖ У Грицька відніме гривню, А в Івана – цілий бакс, Так ото держава рідна І грабує разом нас. 8.3.2000 р. ЗБИВАЮТЬ ГРУШІ Понапихали лоєм туші Й весь день збивають членом груші. Такий у нас патріархат, І так як слово – так і мат. 2.10.2000 р. ЩОБ СТАТЬ ПАНОМ Весь народ пообдирали, Й олігархами всі стали, То ж як хочеш паном стать? – Вчись народ свій обкрадать. 20.3.2000 р. НА ХАЛЯВУ