Посмертні записки Піквікського клубу
- Автор: Диккенс Чарльз
- Год: 1937
- Язык: украинский
- Переводчик: М. Іванов
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Посмертні записки Піквікського клубу». Краткое содержание книги:
Надалі процедура змінилася, тепер уже Дікенс писав оповідання, а художник змушений був робити до них ілюстрації. На перше місце вийшла розповідь, і як наслідок було створено роман про лондонське життя. Попри всю простоту процесу, Дікенсу вдалося те, на чому горіли інші.
Ілюстрації до перших двох випусків робив Роберт Сімур. Роберт Вільям Басс проілюстрував третій випуск, але його малюнки Дікенсу не сподобалися, тож усю решту ілюстрації робив Габлот Найт Браун, відомий як «Фіз». Із ним Дікенс продовжував працювати все життя. Окреме видання побачило світ 1837 року.
Електронну книгу створено з українського видання: Діккенс Ч. Посмертні записки Піквікського клубу / Чарлз Діккенс; пер. з англ. М. Іванов. — Х. : Одеса: Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1937. — 606 с. — (Серія «Шкільна бібліотека»).
МІСТРИС[16] ЛЕО ГАНТЕР
Ітонсвіл
— Особа чекає,— з відтінком глузування сказав Сем.
— Вона хоче бачити мене? — спитав містер Піквік.
— Він хоче бачити вас і нікого іншого, як казав особистий секретар сатани, коли викликав доктора Фауста, — відповів містер Веллер.
— Він! Хіба ж це чоловік?
— В усякому разі — дуже добра підробка чоловіка, — відповів містер Веллер.
— Але на картці жіноче ім’я, — зауважив містер Піквік.
— Проте дав її мені джентльмен. Він чекає у вітальні й сказав, що краще сидітиме там цілий день, ніж не побачиться з вами.
Почувши про таке рішення, містер Піквік зійшов у вітальню, де сидів поважний добродій, що встав при його вході і промовив тоном глибокої шаноби:
— Містер Піквік, гадаю?
— Він самий.
— Зробіть мені честь, сер, дозволити стиснути вашу руку, — сказав поважний добродій.
— З охотою, — відповів містер Піквік.
Незнайомий струснув йому руку й продовжував:
— Ми чули про ваше славетне ім’я, сер. Чутки про вас дійшли до місис Лео Гантер — моєї дружини. А я — містер Лео Гантер. — Незнайомий зробив паузу, ніби чекаючи, що ця звістка вразить містера Піквіка, але побачив, що той лишається цілком спокійним, І тому закінчив:
— Моя дружина, сер, пишається знайомістю з усіма, хто вславився через свої вчинки або через свої таланти. Дозвольте ж мені, сер, вмістити на чільному місці цього списку прізвище містера Піквіка і його товаришів— членів Клубу, що завдячує йому своє ім’я.
— Мені буде надзвичайно приємно познайомитись із такою освіченою дамою, сер, — сказав містер Піквік,
— І ви матимете цю приємність, — запевнив поважний добродій. — Завтра ранком ми влаштовуємо парадний сніданок, такий собі fete champetre[17] для великої кількості тих, що уславили себе своїми вчинками або талантами, і місис Гантер сподівається, що ви з вашими друзями вшануєте нас своєю присутністю.
— З великою приємністю, — погодився містер Піквік.
— Серед вас є, здається, джентльмен, що написав кілька прекрасних поезій, сер? — спитав містер Гантер.
— У мого друга містера Снодграса дійсно є нахил до поезії, — відповів містер Піквік.
— Має його і місис Лео Гантер, сер. Вона обожнює поезію. Вона живе тільки нею. У неї самої є кілька чарівних речей. Та ви, певно, читали десь її — „Оду конаючій жабі", сер?
— Здається, ні,— одказав містер Піквік.
— Ви дивуєте мене, сер. Адже ода ця зробила величезну сенсацію. Вона була підписана літерою „Л“ з вісьмома зірочками й надрукована спершу в „Журналі для жінок". Вона починається так:
— Краса! — сказав містер Піквік.
— Розкіш! — ствердив містер Гантер, — і яка ж простота!
— Надзвичайно, — погодився містер Піквік.
— Дальший куплет ще зворушливіший. Хочете, я його прочитаю?
— Будьте ласкаві, — попросив містер Піквік.
— Художність буквально дивовижна, — сказав містер Піквік.
— Надзвичайна, сер, надзвичайна! Але ви почуєте цю оду з уст самої місис Гантер. Тільки вона й може надати їй належного характеру. Вона декламуватиме її завтра у відповідному вбранні.
— У відповідному вбранні?
— В убранні Мінерви[18]. А, я й забув! То ж буде сніданок у маскарадних убраннях.
— Боже мій! — зітхнув містер Піквік, скинувши оком на свою фігуру. — Навряд чи спроможуся…
— Спроможетесь, сер, спроможетесь, — перепинив його містер Гантер. — У Соломона Лукаса, кравця на головній вулиці — тисячі маскарадних убрань. А втім, — додав він, поміркувавши трохи, — мабуть місис Гантер приємніше буде, щоб її гості бачили такого славетного мужа в його власному костюмі, а не в маскарадному. Але я відбираю ваш дорогоцінний час. Не буду вас затримувати. Отже, я перекажу місис Гантер, що вона має чекати на вас і на ваших шановних товаришів. Бувайте здорові, сер. Я пишаюся тим, що бачив таку видатну особу… Ні кроку, сер; ні слова! — І, не давши містерові Піквіку часу відхилити від себе таку похвальну характеристику, містер Лео Гантер поважно вийшов з вітальні.
16
Містрис - так пишеться слово, що вимовляється як місис - пані.
17
Буквально - польове свято(франц. мовою), тобто - свято на вільному просторі.
18
Аполлон - у грецькій міфології бог сонця, покровитель науки і мистетства, ідеал краси.