Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
33 Амвросій Медіоланський (Sanctus Ambrosius) (333-397 pp.) - видатний римський богослов і церковний діяч, автор трактатів «Про таїнства», «Шестоднев», «Про безшлюбність» тощо. Користувався великим авторитетом у старих українських богословів. Наприклад, Мелетій Смотрицький на початку свого «Треносу» подає св. Амвросія ("Ambrosius Mediolan.") в реєстрі тих авторів, на яких він спирався у власних міркуваннях (окрім Амвросія, тут фігурують Альберт Великий, Ансельм Кантерберійський, Авіустин, Беда Достойний, Бернард Клервоський, Бонавентура, Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Ниський, Діонісій Ареопагітський, Єронім Стридонський, Іриней Ліонський, Оріген, Тертуліан, Тома Аквінський, Юстин Філософ та інші). Перегодом на нього покликалися Інокентій Гізель [див.: Гізель І. Мир с Богом человѣку. - Київ, 1669. - С. 24], Антоній Радивиловський [див.: Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 622-623], Стефан Калиновський [див.: Калиновский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. -С. 201], Феофан Прокопович [див.: Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 175], Стефан Яворський [див.: Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. - С. 29] та інші. Варто зазначити, що св. Амвросій - один-єдиний латинський автор, згаданий у православному «Номоканоні» (тут за ним окреслене єство віри [див.: Номоканон, си єст Законоправилник. - Київ, 1629. - С. 7]) й чия молитва «Тебе, Бога, хвалим» включена до «Требника» Петра Могили [див.: МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 413-414 (третя пагін.)].
34 Див. прим. 198 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
35 Див. прим. 159 до циклу «Сад божественных пѣсней».
36 Григорій І Великий, чи Двоєслов (Gregorius Magnus) (бл. 540-604 pp.) - Папа Римський упродовж 590-604 pp., а крім того, славетний письменник. Був добре знаний в Україні, починаючи зі старокиївської доби [див.: Перші українські проповідники і їх твори. - Рим, 1973. - С. 19]. За часів бароко на його «Моралії» покликалися, наприклад, Стефан
Калиновський [див.: Калиновский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика І І Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 201], Феофан Прокопович [див.: Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 159; Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 167], Михайло Козачинський [див.: Козачин-ский М. Книга третья. Нравственная философия, или Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 368] та інші.
37 Зазначмо, що Сковорода називає тут трьох святих отців-каппадокійців, найбільш шанованих у православній традиції (пор., наприклад, молитву до святих учителів, в якій вони розпочинають реєстр: "Святый Василіє Великій, Григоріє Богослове, Іоанне Златоустый, Діонісіє Ареопагіта, Аоанасіє, Кірілле Александрійскій и Ієрусалимскій, Григоріє Нисскій, Клименте, Єпифаніє, Ѳеофилакте, Іоанне Дамаскине и всѣ святыи учителіє вселенстіи" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 323 (третя пагін.)]), та "чотирьох великих латинських учителів Церкви": Амвросія, Єроніма, Авіустина й Григорія Великого. Як писав свого часу Еразм Роттердамський: "З тлумачів Святого Письма обирай передовсім тих, які якнайдалі відходять від букви. Після Павла такими є найперше Оріген, Амвросій, Єронім, Авіустин" [Эразм Роттердамский. Оружие христианского воина // Эразм Роттердамский. Философские произведения. -Москва, 1986. - С. 103]. Отже, якраз екзегетичний досвід святих отців та вчителів надихав Сковороду на пошуки містичного сенсу Біблії - недарма ж бо православні українські богослови, так само, як і католицькі, заперечуючи протестантську ідею ясності Святого Письма, покликалися щонайперше на церковний Переказ. "...Аще бы явственна быша Писаніє, - наголошував, наприклад, Стефан Яворський, - то кая бы нужда бяше толиких толкователей, богомудрых отец святых, свѣтил церковных, иже тайны Священнаго Писанія испытующе, єдинВм усты исповѣдуют, яко слово Божіє єсть бездна многа" [Яворський С. Камень вѣры. - Київ, 1730. - С. 740; пор.: Rutka Th. Herby, abo Znaki Kosciola prawdziwego. - Lublin, 1696. - S. 138-139].
38 Трохи неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 16. Останнє слово має форму: нліаліы.
39 Книга Псалмів 13 (14): 1.