Поштова лихоманка
- Автор: Пратчетт Теренс Дэвид Джон
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-772-2
- Переводчик: Олександр Мехельсон
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Поштова лихоманка». Краткое содержание книги:
Про Хаббара Злотного ходило багато чуток з тих самісіньких пір, як усі помітили його і почали замислюватися: «Хто такий Хаббар Злотний? І що це за ім’я таке — Хаббар?». Він влаштовував масштабні вечірки, о, так. Це були вечірки того штибу, що стають міськими легендами (Це правда про рублену печінку? Ви там були? А як щодо того випадку, коли він замовив троля-стриптизера, і троє гостей повистрибували у вікна? Ви там були? А та історія з вазою для цукерок? Ви там були? Ви це бачили? Це правда? Ви там були?). Складалося враження, що чи не половина мешканців Анк-Морпорка встигла продефілювати на цих вечірках між столами, баром, танцполом і гральними столиками, а за кожним гостем нібито йшов слідом мовчазний і запопадливий офіціант із навантаженим візочком для напоїв. Дехто стверджував, що Злотний володіє золотою копальнею, а інші божилися, що він пірат. А він і справді скидався на пірата, зі своїм довгим кучерявим чорним волоссям, борідкою-еспаньйолкою та пов’язкою на оці. Казали, що він навіть має папугу. Піратська тема мала ту перевагу, що могла чудово пояснити наявність у нього необмежених, як видавалося, багатств і той факт, що ніхто, абсолютно ніхто нічогісінько не знав про його життя перед його появою в місті. Можливо, жартував люд, він продав своє старе минуле так само, як купив собі нове.
У бізнесі, Ґедзь це знав, він поводився однозначно по-піратськи. Деякі речі...
— Дванадцять з половиною пр-р-роцентів! Дванадцять з половиною пр-р-роцентів!
Коли Ґедзь нарешті переконався, що з ним таки не сталося серцевого нападу, на який він чекав увесь цей день, він перетнув кімнату, похитуючись, як це притаманно людині, що прийняла чарку-другу для заспокоєння нервів, і зняв темно-червоне покривало, під яким, як виявилося, ховалася клітка з папугою. Якщо конкретно, це був какаду, що безтямно підстрибував на своїй жердинці.
— Дванадцять з половиною пр-р-роцентів! Дванадцять з половиною пр-р-роцентів!
Ґедзь усміхнувся.
— А, ти вже познайомився з Альфонсом, — сказав Хаббар Злотний. — Чóму завдячую несподіваною радістю від твого візиту, Кріспіне?
Двері за його спиною безгучно повернулися в оббиту фетром раму, відрізавши їх від звуків музики, яка лунала десь у віддаленому приміщенні будинку.
Ґедзь обернувся, але мить втіхи негайно розчинилася в хмарі сум’яття і страху, що панували в його душі. Злотний (рука — в кишені прекрасного смокінга) запитально дивився на нього.
— За мною стежили, Хаббаре! — прорвало Ґедзя. — Ветінарі послав когось із...
— Будь ласка! Присядь, Кріспіне. Гадаю, тобі потрібна добряча доза бренді, — він зморщив носа. — Чи я мав би сказати «ще одна добряча доза бренді»?
— Не заперечуватиму! Я просто мусив, розумієш, пропустити парочку сніфтерів[28], аби заспокоїти нерви! Що за день! — Ґедзь бухнувся в шкіряне крісло. — Ти знаєш, що майже всю другу половину дня під банком стовбичив шпик при виконанні?
— Гладкий? Сержант? — спитав Злотний, подаючи йому склянку.
— Гладкий, так. Звання я не розібрав, — форкнув Ґедзь. — Я не маю справ зі Сторожею.
— Зате я маю, — сказав Злотний, скривившись від видовища вживання такого чудового бренді в такий Кріспінівський спосіб. — І я маю підстави вважати, що сержант Колон має звичку стовбичити біля великих будівель не через острах того, що їх вкрадуть, а просто тому, що полюбляє спокійні перекури в захищених від вітру місцях. Він клоун, його нема чого боятися.
— Так, але сьогодні вранці до того старого дурня Сирборо приходив податковий інспектор...
— Хіба це щось незвичайне, Кріспіне? — заспокійливо проказав Злотний. — Дай-но тобі долити...
— Ну, вони приходять раз чи два на місяць, — погодився Ґедзь, простягаючи порожню склянку, — але...
— Тобто нічого незвичайного. Ти робиш з мухи слона, любий Кріспіне.
— Ветінарі наказав за мною стежити! — знову заверещав Ґедзь. — Цього вечора біля мого будинку нишпорив якийсь тип у чорному! Я почув шум, визирнув і побачив його в кутку мого власного саду!
28
Один із п’яти найрозповсюдженіших видів келихів для віскі, найвищий і з найдовшою ніжкою. — Прим. пер.