Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор

Процес поступового розгрому троцькістів, потім — Зінов'єва з Каменєвим, а далі —«нової опозиції», сформованої двома останніми разом із Троцьким, було завершено в грудні 1927 р., коли на XV з'їзді ВКП(б) Троцького й Зінов'єва виключили з партії. Обґрунтовувалося це необхідністю збереження подоби єдності серед переможного сталінсько-бухарінського керівництва на стадії фінальної атаки на «лівих». Але якраз у цей час Сталін і його прихильники зробили перші спроби привласнити собі їхні ідеї. Хоч в офіційних звітах з'їзду ішлося про «обмеження» «куркуля», а Сталін і Молотов заявляли про його «ліквідацію» як класу, у партійних колах стало відомо, що генсек маніпулював «лівими». Тепер він почав розсилати директиви про вжиття надзвичайних заходів проти «куркулів» у тоні, який суперечив його промовам на з'їзді (див., напр.: «Правда» від 14 та 24 грудня 1927 р. і від 6 січня 1928 р.).

Разом із тим «праві», все ще наголошуючи на потребі збереження економічної рівноваги, теж почали вимагати підвищення уваги до промисловості й посилення тиску на «куркуля». Уже в жовтні 1927 р. Бухаріи твердив: спілка із середняком забезпечена, отже, тепер можна повести «наступ проти куркуля», щоб обмежити «його експлуатаційні тенденції» шляхом оподаткувань і звуження можливостей для використання найманої праці. На XV з'їзді ВКП(б) Бухарін і Риков говорили про необхідність застосування примусу щодо селянства, хоча й попереджали проти будь-якого збочення від непу, бо ж це спричинилося б до гострої кризи.

Радянські автори традиційно дотримувалися погляду, що Бухарін і його однодумці були віддані ідеї відновлення капіталізму на селі — свідомо чи (з точки зору сталіністів) «об'єктивно». Близьку думку висловлювали й деякі західні дослідники: мовляв, «праві» стояли на поміркованих позиціях і ладні були допомогти одноосібнику як опорі сільського господарства країни, а здійснювати колективізацію готові були тільки за «дозрілості» селянства до цієї ідеї й за наявності відповідної матеріально-технічної бази (зокрема, тракторного парку). В усякому разі, приблизно так «праві» подавали свою програму. Однак незабаром Бухарін виклав (у газеті «Правда» від 30 вересня 1928 р.) жорсткішу концепцію: «Йдеться про великі капіталовкладення в сільське господарство… Розширення індивідуального селянського сектора, особливо того, що спеціалізується на вирощуванні хліба, обмеження куркульського сектора, будівництво радгоспів і колгоспів у сполученні із правильною політикою цін та розвитком кооперативів, які б охоплювали селянські маси».