Сучасна польська повість

Кохання любить гарне тло, але тоді я цього ще не знав, і, мабуть, тому мене спіткала ще одна поразка в житті; я був легковажний, надто вірив власному почуттю, а то була помилка, яку я усвідомив тільки тепер; тут, у темній загратованій кімнаті «Какаду», я зрозумів і те, що мене ніколи по-справжньому не кохали, а почуття наше, надто рано зазнавши суворого випробування, не витримало його; та я не жалкую, що воно так несподівано скінчилось, адже якийсь час, хоч і недовго, я був щасливий і зберіг у своїх спогадах все найкраще, що було між нами, а цього вже ніхто й ніщо в світі не зможе в мене відняти.

Ми познайомилися в поїзді; виявилося, що обоє їдемо до того самого міста, домовились про зустріч, потім бачилися щодня, сходячись завжди в одній кав’ярні, нарешті я привів її в будинок біля тополевої алеї, до своєї маленької кімнатки на мансарді, де жив та іноді потроху працював у вільний від завдань час, а в того, чиє життя — боротьба, його не так і багато. Мої полотна їй дуже подобались, вона любила гострий, але приємний запах олійних фарб, яким просякли всі кутки майстерні, повітря, що ним ми разом дихали, меблі, якими користувались, навіть постіль, в яку спочатку так охоче лягали; маленька, завішана полотнами майстерня солдата, що мріяв присвятити себе мистецтву, перетворилась на острівець тиші, спокою і спочинку у величезнім океані навколишнього світу; але з часом безтурботний, погідний настрій почав розвіюватись, і та сама кімнатка стала першим приводом для нескінченних сутичок, що, зрештою, привели нас до взаємної неприязні й нетерпимості; вони з кожним днем зростали, врешті ми зробилися зовсім чужі одне одному й самі шукали приключки для сварки; будь-яка, навіть зовсім незначна подія переростала в трагедію, сповнювала нас ненавистю, безперервно точилися болісні суперечки про те, хто винен, — а винні були ми обоє, та кожен з нас завжди вмів виправдати свою власну нездатність і нехіть до спільного життя в тісній, захаращеній меблями та каструлями кімнатці, де доводилося й куховарити на електричній плитці, і кожний день, кожна година, кожна хвилина наближали остаточний розрив.