У країні ягуарів
- Автор: Молнар Габор
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Жанр: Природа и животные
Электронная книга - «У країні ягуарів». Краткое содержание книги:
Чимало небезпек чатували в тропічних хащах на сміливого мисливця й колекціонера. Але прагнення будь-що вивчити цей таємничий, звабливий край заохочували до подорожі. Спочатку в складі експедиції, а потім сам Г. Молнар побував у багатьох ще не досліджених районах бразільських джунглів.
У своїй книзі автор розповідає про цікаві пригоди, що трапилися з ним у джунглях, про труднощі, які йому доводилося долати, про боротьбу з тропічними хворобами, хижими звірями та зміями, яскраво описує тваринний і рослинний світ цього краю.
Човен для мене справжній друг. З нього я ловлю рибу, беру воду з струмка, під його навісом ховаюся від дощу. Зрештою, це єдиний засіб зв'язку між мною і зовнішнім світом — цивілізацією.
Сиджу на кормі і ловлю рибу, намотавши на зап'ястя волосінь. Відстань од гачка до поплавка близько одного метра — найзручніша глибина для ловіння риби в цьому струмку. А довжина волосіні від поплавка до зап'ястя — півтора метра. На гачок настромив шматок в'яленого м'яса пекарі. Місце біля човна добре наживлене, бо я викидаю сюди всі недоїдки. Тому тут завжди можна піймати рибу. Тож риба на вечерю — для мене звична страва.
Раптом поплавок зникає під водою. Я різко підсікаю і відчуваю, що волосінь напнулась, мов струна, врізаючись у зап'ястя. Невидима риба так сильно смикає, що натягаються навіть канати, якими прив'язано човен. Коротка волосінь теж, наче струна, розрізає воду зліва направо і навпаки. Човен погойдується, а я силкуюсь підтягнути до себе невидиму здобич, що чинить шалений опір. Правою рукою вчепився в переднє сидіння, а на ліву намотую волосінь. Нелегко впоратися з таким «противником». Риба ще раз рвонула і зненацька метнулася під човен.
Ногою підсовую до себе гарпун, що лежить у передній частині човна.
Риба, мабуть, велика. Може, на гачок попала піраруку?
Попускаю трохи волосінь, нагинаючись по гарпун. Зап'ястя болить, так міцно врізалася волосінь. у шкіру. Риба злякалась, видно, не на жарт, бо шалено кидається з боку на бік з гачком у роті чи, може, в шлунку.
Наді мною пролітають десятки барвистих папуг. Я люблю милуватися ними, але тепер мені не до них. Риба ніби притомилася. Вже не так різко сіпає. Таки пощастило підтягнути її до себе. Зубами пересуваю волосінь на зап'ясті трохи вище.
У цю мить велика риба викинулася з води біля самого човна. Вона плоска і сіра.
«А хай тобі чорт!» — лаюсь я зі злості і щосили стромляю гострий кінець гарпуна в її тіло.
Гарпун пройшов наскрізь, і риба перестала опиратись. Мене охопила неймовірна лють. Це плоска риба, араїя, з колючим хвостом. Якщо у воді наступити на неї, вона шпигоне, мов скорпіон. Араїєю назвали цю рибу кабоклу. Шорсткою шкірою араїї дикі індіанські племена середньої Бразілії користуються замість наждаку при обробці дерев'яних виробів.
Поволі підтягаю мертву рибину до човна. Огидне створіння! Правда, для того, хто колекціонує риб, араїя була б цінною знахідкою. А для мене вона лише втрата гачка. Я висмикую з неї гарпун і перерізаю волосінь біля самого її рота.
Мертва рибина попливла за течією, а разом з нею попливла і моя надія на смачну вечерю.
Змотую обривок волосіні, шпурляю гарпун на дно човна і вилізаю на берег.
Вода в казанку вже закипає. Я дістаю.із мішка три шматки в'яленого м'яса піраруку. Промивши його в струмку, дрібно нарізаю і разом з цибулею кидаю в окріп. Ну, що ж, хоч і не з свіжої риби, але все-таки юшка.
Потім накладаю карбіду в світильник, заливаю його водою і запалюю. З шипінням розгоряється ліхтар, і галявину, що поринула в темряву, заливає біле світло. Незабаром нічний відпочинок.
Прокидаюсь уранці від галасу мавп, що цілою зграєю мчать по деревах наді мною. На покрівлю падає сухе гілля і листя. Мавп я не бачу, тільки чую.
Надворі вже розвиднілось. Я потягаюсь у гамаку. Як приємно розім'яти кістки після нічного сну.
Раптом чую, що біля кліток щось шкрябає… Відкидаю сітку, яка звисає майже до землі, беру рушницю і, босий, виходжу з-під навісу. За клітками в опалому листі копошиться велетенська ящірка, шукаючи собі на сніданок комах. Побачивши мене, вона шмигнула в гущавину.
Варю сніданок і весь час думаю, куди б сьогодні піти. Цей берег уже весь сходив. Хоч намагаюсь поводитись тихо, та все-таки то постріли, то інші шуми лякають тварин.
Сьогодні перепливу на другий берег, причалю десь вище стоянки і пройду в глиб нетрів. Покриті пралісом гори в тому місці підходять майже до самого струмка. Ідеальне місце для полювання! Там ще, певно, не ступала людська нога, не лунав постріл. Іноді кабоклу заходять далеко в джунглі, але тільки в ті райони, де ростуть каучукові дерева. А тут їх немає.
Безмежні простори Бразілії вкриті густим пралісом. Величезні території не заселені людьми, вони непрохідні. А наукові експедиції бувають тут так рідко, що бразільцям ще на тисячу років буде що досліджувати і відкривати.
Терміти. Анаконда
Течія в струмку з кожним днем стає бистріша. З усіх сил налягаю на весла, щоб хоч потроху просуватися вперед. Весло часто стукає об борт човна. Якби десь поблизу було селище, там здалека почули б, що по річці пливе човен.