Ірка Хортиця — надніпрянська відьма
- Автор: Волинська Ілона, Кощеєв Кирило
- Серия: Ірка Хортиця #1
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Веста: Видавництво «Ранок»
- ISBN: 978-966-08-1693-0
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Ірка Хортиця — надніпрянська відьма». Краткое содержание книги:
Одна справа — насміхатися з подруги, яка так хоче стати відьмою, і зовсім інша — рятувати її від суперниць, які прагнуть відібрати відьмин дар разом із життям.
Чи зможе пройти всі випробування звичайнісінька дванадцятирічна дівчинка — яка випадково дізналася про власну чаклунську силу — Ірка Хортиця? Адже справжнє життя відрізняється від чарівних книжкових казок й у ньому насправді існують і страшні перевертні, і люті песиголовці, і мерці, що постали з могил, і домові, і русалки, і… могутні відьми!
А поки що сліпі пси кинулися до дівчиська, що ширяло в повітрі. Стрибок — і висока тонконога тварина зависла, учепившись зубами в її кросівок. Літунка дриґнула ногою, і пес полетів униз разом зі взуттям. Просто до ніг Іващенка. Бізнесмен спробував відповзти вбік.
— Ану лежати! — гаркнула на нього бабега. — Ми з тобою ще до кінця не розібралися!
Клацаючи зубами, пси намагались ухопити дівча за ноги. Те верещало, маневрувало на своєму рогачі, але чомусь не хотіло летіти геть. А на місці бабеги раптом дивним чином з’явився здоровезний пацюк. Тягнучи по асфальту свого довгого голого хвоста, він рушив до Іващенка. Від огиди бізнесмена аж знудило. Відштовхуючись п’ятками, він став відповзати, аж доки не вперся спиною в стіну власної компанії. Пацюк роззявив пащеку. Відраза в душі Іващенка майже зникла, поглинута хвилею жаху. Жовті смердючі зуби були напрочуд гострими!
Дівчисько на рогачі пронизливо свиснуло. Тоді з-за сміттєвих баків, що красувалися посеред провулка, вилізло ще двоє: дрібне хлоп’я та величезний кіт. Хлоп’я тримало в руці меч, а на плечі в нього висів лук. Іграшковий, певно.
Розкішним спритним стрибком кіт злетів у повітря й упав на спину пацюкові, підібгавши його під себе. Пацюк відчайдушно запручався, намагаючись вирватися з його пазурів.
Тим часом хлоп’я підскочило до псів і просто поплескало їх кінчиком меча по маківках — спочатку одного, а потім іншого. Пси застигли. Дрібно затремтівши, вони озирнулися на хлопчака.
— Так-так, це знову я, — з милою посмішкою підтвердив хлопчак і голосно й розмірено постукав кінчиком меча по асфальту. Злякано заскавчавши, пси гайнули геть.
— Стояти, паскуди, ви куди? — заволав чолов’яга з ликом. Він спробував побігти слідом за псами, але дорогу йому заступив хлопчак. Вістря меча вперлося чолов’язі в горлянку, змусивши його застигнути на місці.
— Та не хвилюйтеся ви так, Аристарху Теодоровичу. Чи як вас там — Олександре Федоровичу? — мовив хлопчисько. — Кажуть, за одного битого двох небитих дають. Зможете двох своїх цуциків на чотирьох поміняти. Вдалий бізнес! — просторікував він, краєм ока поглядаючи на ще одне дівча, пухленьке й біляве, яке теж вийшло з-за баку. Дівча швидко підкрадалося до чолов’яги з ликом.
Стрибок — і воно вихопило в чолов’яги лико. Той спробував був утримати кружало, але сталевий меч плазом ударив його по зап’ястку.
— Є! — переможно заволало білявеньке дівча.
— Молодчина, Тетянко! — гукнула її подруга й описала в повітрі неймовірний переверт. Цієї миті обриси пацюка, що його шматував кіт, розпливлися. Вражений Іващенко на власні очі побачив, як пацюк обернувся на кішку! На чудову британку з димчасто-блакитнуватною шерстю!
Але ще більше здивувася кіт! Відпустивши свою жертву, він кинувся вбік. Кішка презирливо фиркнула. Кіт одразу ж отямився.
Його тихе «мур-р-р» було закличне й ніжне, а морда миттю стала ласкавою… Тоді він знову міцно обхопив кішку своїми здоровезними лапами! Кішка від жаху закричала. Замість неї відразу ж з’явилася жінка. Схопивши кота за шкірку, вона жбурнула його геть і стрибнула до білявої дівчинки:
— Віддай лико!
— Гопля! — підкинуте лико злетіло в повітря, і його спритно підхопила літунка на рогачі.
— Ну стривай! — заревіла бабега.
Вона кинулась до суперниці, яка ширяла в повітрі, але раптом зупинилася, витягла з кишені запальничку й крихітну ампулку, заповнену якоюсь білою рідиною.
— Я знала, що від тебе всього можна чекати, клята Хортова крове. Відьму гублять її власні закляття! Пригадуєш молоко, яке ти здоїла? Своїми ж руками ти створила для мене зброю! — жінка підняла ампулу з білою рідиною: — Прощавай, Ірко Хортице, ти так ніколи й не станеш справжньою відьмою!
Запальничка клацнула, легкий язичок полум’я лизнув скло ампули.
— На вигоні вогонь горить, у нашої відьми живіт болить! — бубоніла відьма.
Дівча на рогачі раптом страшенно зблідло, схопилось руками за живіт і дико, пронизливо закричало, наче від нестерпного болю. Рогач, що літав у повітрі, здригнувся. Дівча полетіло вниз. Хлопчик спробував його зловити… І вони всі втрьох упали на асфальт: дівча, хлопчик і рогач. Несамовито закричавши, дівча забилося в конвульсіях, але ликове кружало з рук не випустило.
— Що, пече?! — зареготала товста відьма, продовжуючи підігрівати ампулу з молоком на вогні. Насолоджуючись, вона дивилася тільки на суперницю, що корчилася від болю.