Ірка Хортиця — надніпрянська відьма
- Автор: Волинська Ілона, Кощеєв Кирило
- Серия: Ірка Хортиця #1
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Веста: Видавництво «Ранок»
- ISBN: 978-966-08-1693-0
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Ірка Хортиця — надніпрянська відьма». Краткое содержание книги:
Одна справа — насміхатися з подруги, яка так хоче стати відьмою, і зовсім інша — рятувати її від суперниць, які прагнуть відібрати відьмин дар разом із життям.
Чи зможе пройти всі випробування звичайнісінька дванадцятирічна дівчинка — яка випадково дізналася про власну чаклунську силу — Ірка Хортиця? Адже справжнє життя відрізняється від чарівних книжкових казок й у ньому насправді існують і страшні перевертні, і люті песиголовці, і мерці, що постали з могил, і домові, і русалки, і… могутні відьми!
І вся четвірка, на чолі з котом, рушила геть із провулка.
Вони підійшли до тролейбусної зупинки. Виснажена Ірка примостилася на краєчку напіврозламаної лавки. Тетянка втомлено схилилась на її плече, зазираючи подрузі в очі…
— Слухай, Ірко, а в тебе очі світяться. І колір змінився! — раптом здивовано зойкнула Тетянка.
— Невже зелені? — безнадійно запитала Ірка.
— Ага, — підтвердив Богдан, теж зазираючи Ірці в очі.
— Як гниле болото?
«Ну ось, тепер вона буде така сама, як Рада. Залишається тільки постаріти, розтовстіти й натягти на себе блакитну кофтину».
Але Тетянка енергійно похитала головою: чому ж як болото? Як смарагди! Обличчя стало білішим, а на щічках з’явився рум’янець. Я читала, що у відьом на обличчі є чотири кольори: чорний, білий, червоний і зелений. Основний спектр!
— Чому? — здивувався Богдан.
— Так заведено, невже незрозуміло?
— Мені багато чого незрозуміло, — задумано пробелькотів Богдан і відразу крикнув на Тетянку: — Нічого тут пишатися! Може, ти ще знаєш, і звідки кіт узявся?
— Рада з Аристархом натякали, що в їхній школі — котів, хоч греблю гати. Але, якщо школи не існує, то не знаю, — зітхнула Ірка.
Кіт озирнувся й коротко фиркнув. Ірчина некмітливість його явно дратувала, але підказувати він не збирався. Нехай сама шукає відповідь.
— А чому це Рада назвала тебе Хортовою кров’ю? До чого тут твоє прізвище? — не міг угамуватися Богдан.
— Не знаю, — знову знизала плечима Ірка. — Я раніше думала, що з моїми батьками все просто. Мамі я не потрібна, а батько… Який там іще батько! А тепер, виявляється, що в мене була ще одна бабуся — батькова мати. І вона мене любила! Я обов’язково дізнаюся, якою вона була! І про батька — теж!
Вони помовчали.
— А ось іще… — знову взявся за своє невгамовний Богдан: — Навіщо тоді, у готелі, Рада змусила тебе знепритомніти?
— Та не знаю я! — уже дратуючись, гаркнула Ірка.
— Здається, я знаю. Читала. Вона хотіла остаточно пересвідчитися, що ти природжена відьма. У природжених надніпрянських відьом є ще одна ознака, — Тетянка зам’ялася, — хвостик. Малюсінький такий. Коли відьма не спить, то його не видно, а коли засинає чи непритомніє — він з’являється.
Злісно прищуривши очі, Ірка обернулася до подружки:
— То ти гадаєш, що в мене є хвіст, — процідила вона крізь зуби. — Я що, макака?
— Не злись, Ірко, — на всяк випадок відсуваючись від розлюченої відьми, пробелькотіла Тетянка. — Так написано…
— Фігня там усяка написана! — скрикнула Ірка. — Нема в мене ніякого хвоста! Зрозуміло?
— Зрозуміло, — старанно закивали Тетянка й Богдан. — Жодного хвоста.
Удома, вдягаючи купальника (вони все-таки вирішили піти на косу), Ірка підійшла до високого дзеркала. Глянула на себе зі спини. Нічого не видно, хоча бікіні — найбікіністіші, які тільки могли бути. Теж мені вигадали — хвіст! Хіба ж це хвіст? Так, припухлість. Та до того ж зовсім крихітна.
ВІДЬМИН ДАР
Будь-яка природжена відьма отримує свою силу у спадок. А якщо ти мрієш стати відьмою, якщо ти вивчила всі чаклунські книги й знаєш усі необхідні замовляння, однак… народилася звичайною дівчинкою? Тоді є єдиний спосіб: отримати відьмину кров і чаклунську силу в дар від самотньої відьми, що помирає. Подрузі Ірки Хортиці Тетянці відьмин дар дістався в ніч на Івана Купалу на загадковому острові посеред Дніпра. Тепер в неї почнеться інше життя. Але лише в тому випадку, якщо протягом дев’яти днів дівчинку не настигне смерть.
Ціла зграя роблених відьом, які використовують чужу силу, хоче відняти в Тетянки її дар. А їх хазяйки й узагалі мріють позбутися двох подруг. І на їх боці — уся дніпровська погань: русалки, лісовий морок, повсталі з гробів мерці, страшні людожери — напівлюди-напівпси, псиглавці й навіть… міліціонери вовки-перевертні. Чим закінчиться двобій між відьмами та їх переслідувачами? Ви дізнаєтесь про це, прочитавши повість «Відьмин дар», другу книгу серії «Ірка Хортиця — надніпрянська відьма» (перша — «Сезон полювання на відьом»).
Розділ 1
День попередній, іменинний
— Сама бачиш, яка бридота! — надміру задоволеним тоном заявила Ірка.
Ні, за інших обставин бабусина витівка неодмінно розлютила б Ірку, та тільки не сьогодні. Сьогодні ж все складалося напрочуд вдало, і дівча просто не могло приховати відчуття полегшення.
Ірка взагалі рідко коли могла бодай щось приховати від Тетянки, подруга знала її як свої п’ять пальців. Вона обдарувала Ірку незадоволеним поглядом і, сердито струснувши копичкою світлого волосся, процідила крізь зуби: